Лазарєв С. Г. Електронна музика як соціокультурне явище (друга половина ХХ — початок ХХІ століть)

У дисертації електронну музику вперше розглянуто як соціокультурний феномен, окрему увагу приділено неакадемічним напрямам. Соціокультурний ракурс дозволив розкрити ряд явищ електронної музики, на основі їх аналізу введено авторські терміни: «феномен ускладнення вибору», «віртуальна індивідуалізація», «парадигма віртуального звуку». На основі проведеного дослідження запропоновано класифікацію неакадемічних напрямів електронної музики. Введено авторський «фрактально-голографічний» принцип класифікації електронної музики та уточнено найбільш вживаний принцип класифікації неакадемічних напрямів електронної музики за ритмічним малюнком. Визначено і проаналізовано вісім основних базових стилів неакадемічної електронної музики. Виявлено характерні риси української неакадемічної електронної музики, серед яких, крім використання тембрів національних автентичних інструментів, встановлено наявність характерного мелодизму і кордоцентричності. Ці висновки, поряд з аналізом творів вітчизняних авторів електронної музики неакадемічних напрямів (понад 3000), дали можливість констатувати появу характерних українських течій й зафіксувати формування українського електронного саунду.