У дисертаційній роботі узагальнено науково-теоретичні, методичні і прикладні засади формування та моніторингу регіональної конкурентоспроможності. Проведено аналіз авторських підходів до розуміння сутності регіональної конкурентоспроможності та проаналізовано основні чинники, що впливають на неї. Обґрунтовано, що конкурентоспроможність регіону – це динамічне явище, яке постійно варіюється під впливом різноманітних факторів та чинників і потребує постійного моніторингу.
Досліджено та систематизовано вітчизняні та зарубіжні підходи до суті та моніторингу конкурентоспроможності регіону. Проаналізовано законодавче забезпечення моніторингу соціально-економічного розвитку в Україні та зроблено висновок про його недосконалість в частині необхідності визначення системи індикаторів моніторингу, що має надати можливість порівняльного аналізу та систематичності спостереження за рівнем розвитку регіонів України.
Обґрунтовано можливості застосування у вітчизняній практиці європейського досвіду моніторингу розвитку регіону на конкурентних засадах. З огляду на те, що один або кілька економічних або соціальних показників не можуть повністю відображати конкурентоспроможність регіонів, а також їх зіставлення з іншими територіями, одним із способів, що дозволяють різнобічно оцінювати конкурентоспроможність, може бути зведений індексний метод оцінки.
Досліджено стан та динаміку розвитку регіонів України за базовими, змінними компонентами та здійснено інтегральну оцінку їх конкурентоспроможності. Розроблена авторська методика моніторингу конкурентоспроможності регіонів передбачає поділ індикаторів за такими компонентами: інфраструктура та доступність регіону; економічна ефективність виробничого потенціалу; людський капітал; відкритість регіону; управління; інновації. Всього досліджено 105 індикаторів за 31 ознакою. Аналіз регіонів України показав, що загалом частина досліджуваних компонент їх конкурентоспроможності не зазнала поліпшення у аналізованому часовому горизонті, а у межах певних вибраних критеріїв посилилася міжрегіональна диференціація.
Запропоновано підхід до інтегральної оцінки конкурентоспроможності регіонів України, що повністю базується на використанні економіко-математичних методів дослідження з максимальним використанням показників, що мають необхідну для проведення розрахунків статистичну базу та доступні з офіційних джерел державної статистики.
За результатами ранжування регіонів на основі отриманих результатів інтегральної оцінки конкурентоспроможності регіонів України найвищі місця в рейтингу за більшістю індексів базових компонент прогнозовано посіли такі області, як Київська, Львівська, Дніпропетровська, Полтавська.
Сформовано методичне та організаційне забезпечення системи моніторингу конкурентоспроможності регіонів. Визначено, що організація системи моніторингу конкурентоспроможності регіонів має бути заснована на колаборації державних та незалежних інституцій із активним залученням громадськості. Обґрунтовано принципи, етапи та періодичність проведення моніторингу конкурентоспроможності регіонів. Важливим етапом ефективного моніторингу конкурентоспроможності регіонів має бути формування та прийняття управлінських рішень, на основі яких можуть бути сформовані коротко-, середньо- та довгострокові програми підвищення рівня конкурентоспроможності регіону.
Побудовано та розраховано економіко-математичні моделі прогнозування показників конкурентоспроможності регіону як основи прийняття стратегічних управлінських рішень. Проведений кореляційно-регресійний аналіз впливу індикаторів регіональної конкурентоспроможності на ВРП на 1 особу дозволив виявити найбільш впливові з факторів. Також для 5 регіонів-лідерів та 5 найгірших регіонів за рівнем індексу регіональної конкурентоспроможності розроблено методику встановлення «топових
точок» підвищення регіональної конкурентоспроможності та основі кореляційного аналізу.
Запропоновано вирішення проблеми підвищення конкурентоспроможності регіонів шляхом створення механізму реалізації конкурентних переваг регіону на основі моніторингу його конкурентоспроможності. Цей механізм реалізації конкурентних переваг регіону повинен являти собою процес, у якому діяльність, спрямована на досягнення цілей, розглядається не як одноразова, а як серія безперервних, взаємозалежних дій – функцій управління, в рамках системи інформаційно-аналітичного забезпечення процесу моніторингу конкурентоспроможності регіону і прийняття управлінських рішень.
