Дисертація присвячена наданню кримінологічної характеристики і розробці комплексу заходів запобігання злочинам, пов’язаним з перешкоджанням службовій діяльності працівників правоохоронних органів.
У роботі аналізуються наукові підходи до розуміння перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів. З’ясовано предметну сутність досліджуваного явища, а саме розкрито поняття «службова діяльність працівників правоохоронних органів». Вона, як і будь-яка інша суспільна діяльність, має складатись з певних елементів: суб’єктів і учасників, об’єктів, змісту, мети, результатів та ін. Узагальнивши існуючі в науковій літературі погляди на цю проблему, визначається кожен з елементів. Надається перелік істотних ознак, які притаманні явищу перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів.
Досліджено сучасний стан перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів. Вказано, що з кожним роком рівень цих злочинів поступово збільшується. Відмічено, що у структурі перешкоджання службовій діяльності працівникам правоохоронних органів переважають корупційні правопорушення і злочини, передбачені ст. ст. 345, 342, 369-2 КК України. Відзначається, що описувана група злочинів розповсюджена на територіях м. Києва, Дніпропетровської, Харківської, Одеської, Житомирської, Львівської, Донецької та Луганської областей.
Виділено наступні категорії осіб, які вчиняють перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів: радикально налаштовані соціальні групи населення і окремі громадяни; правопорушники і злочинні об’єднання; безпосередні начальники і вищестоящі керівники; органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи, політичні партії, громадські об’єднання, а також суб’єкти господарювання; інші правоохоронні органи та їх посадові і службові особи, що виконують спільне завдання протидії злочинності. Досліджено наслідки перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів.
Дослідження криміногенних детермінантів перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів будувалось на аналізі економічних, політичних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних і нормативно-правових чинників. Умовно їх можна поділити на внутрішньоситсемні, які функціонують всередині правоохоронної системи, та зовнішньосистемні, які, відповідно, виникають і розвиваються в суспільстві.
Аргументується, що віктимна поведінка, наряду з іншими детермінаційними чинниками, є однією з причин вчинення групи злочинів перешкоджання службовій діяльності працівників правоохоронних органів. Віктимна поведінка працівників правоохоронних органів, як зовнішній прояв віктимності, частіше за все виражається трьома її типами: позитивною, провокуючою та пасивною.
Визначається, що основними напрямами загальносоціального запобігання перешкоджанню службовій діяльності працівників правоохоронних органів є підвищення результативності правоохоронної діяльності та управління правоохоронними органами, дотримання законності і прав людини, забезпечення державного захисту працівників правоохоронних органів, а також зниження рівня соціальної напруги і нетерпимого ставлення певною частиною суспільства до працівників правоохоронних органів.
Спеціально-кримінологічний напрямок, своєю чергою, включає встановлення повного кола осіб, які виявляють схильність перешкоджати службовій діяльності працівників правоохоронних органів, джерел антисуспільного впливу на них, причин та умов, що породжують на сприяють злочинній поведінці з метою цілеспрямованого корегуючого впливу на їх свідомість і волю, а також зменшення можливостей для вчинення злочинів. Заходи профілактики передбачають запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в центральних апаратах і територіальних управліннях, чіткий розподіл повноважень і посадових обов’язків в системі правоохоронних органів, створення незалежної управлінської вертикалі, забезпечення прозорості правозастосовної діяльності правоохоронних органів, а також громадський контроль за дотриманням прав людини під час досудового розслідування та виконання кримінальних покарань.
Обґрунтовується, що віктимологічна профілактика злочинів, пов’язаних із перешкоджанням службовій діяльності працівників правоохоронних органів має будуватись на належній професійній підготовці майбутніх правоохоронців і підвищенні кваліфікації існуючих кадрів, належному технічному оснащенні службової діяльності правоохоронців і забезпеченні їх засобами особистої безпеки, завчасному виявленні і усуненні соціально-психологічних факторів, які впливають на ефективність їхньої діяльності і, на кінець, проведенні просвітницької роботи серед населення з боку самих правоохоронців, ЗМІ, інформаційної роботи керівництва правоохоронних органів зі своїми підлеглими.
