У дисертації висвітлено результати історико-педагогічного дослідження розвитку шкільної мовної освіти в Україні (1959-2013 рр.).
Реалізація Концепції Нової української школи, де однією з ключових компетентностей у формуванні особистості визначено комунікативну, є стратегічним завданням сучасної системи освіти. Вільне володіння та бажання спілкуватися рідною й іноземними мовами як актуальні потреби сучасного українського суспільства, детерміновані культурознавчими, життєтворчими та євроінтеграційними процесами, забезпечуються якісною освітою. З огляду на зазначене, виправданою є увага до досліджень генезиосвіти в історичній ретроспективі. Зокрема, проблема розвитку шкільної мовної освіти в Україні в другій половині ХХ – початку ХХІ ст., коли здійснювалася фундаменталізація її змісту, робилися перші спроби комунікативного спрямування і упроваджувалися перспективні форми і методи роботи, потребують ретельного вивчення. Звичайно, водночас із позитивними існували й негативні тенденції: заідеологізований зміст шкільної мовної освіти, нівелювання ролі рідної мови у вихованні особистості тощо.
Об’єктом дослідження є шкільна мовна освіта в Україні. Предметом дослідження є розвиток шкільної мовної освіти в Україні (1959−2013 рр.). Мета дослідження: виявити тенденції розвитку шкільної мовної освіти в Україні у другій половині XX – на початку XXI ст. та окреслити напрями урахування ідей конструктивного досвіду при проектуванні стратегічних орієнтирів вдосконалення сучасної освіти.
Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вперше в історико-педагогічній науці: розглянуто й комплексно досліджено науково-педагогічну проблему розвитку шкільної мовної освіти в Україні в 1959−2013 рр. та виявлено його провідні тенденції: (позитивні: оновлення нормативно-правової бази розвитку мовної освіти, обґрунтування як провідних принципів демократизації та гуманізації освіти; поступова фундаменталізація змісту мовної освіти та лінгводидактики; системна робота із забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу; постійний пошук шляхів оптимізації процесу якісного навчання мов); (негативні: ідеологізація та регламентація змісту шкільної мовної освіти; тривале зросійщення української школи; незадовільна матеріально-технічна база шкіл; формальне впровадження перспективних форм роботи (мовних конкурсів, соціальних проектів), недостатня обґрунтованість нововведень); обґрунтовано періодизацію розвитку шкільної мовної освіти в Україні з 1959 р. до 2013 р.: І період (1959−1990 рр.) – ідеологічно-спрямований: 1 субперіод (1959−1983 рр.) – продуктивно-пошуковий; 2 субперіод (1984−1990 рр.) – реформувально-творчий. ІІ період (1991-2013 рр.) – національно-спрямований: 1 субперіод (1991−2001 рр.) – відновлювально-трансформаційний; 2 субперіод (2002−2013 рр.) – модернізаційно-інтеграційний; виявлено чинники, що впливали на траєкторію розвитку вітчизняної шкільної мовної освіти: зовнішні (суспільно-політичні, соціально-економічні, соціокультурні, ідеологічні, етнічні) та внутрішні (науково-педагогічні, парадигмальні, освітньо-реформувальні, організаційні); визначено перспективні форми (уроки на природі, інтегративні курси, мовні гуртки, міні- та моновистави, фільми мовою оригіналу), методи (проблемний, продуктивно-творчий, тести; стилістичний експеримент, редагування, аудіовізуальний, сугестопедичний); прийоми (конструктивні, трансформаційні, коментоване письмо, мнемотехніка, швидкочитання) навчання мов; окреслено можливості реалізації позитивних ідей розвитку мовної освіти в сучасній українській школі (відновлення практики проведення уроків із немовних предметів іноземною мовою, листування з носіями іншої мови, видання шкільної газети, інтерв’ю з відомими людьми, участь у соціальних проектах, застосування асоціативних методів, кодограм). У процесі дослідження уточнено сутність понять «шкільна мовна освіта», «розвиток шкільної мовної освіти», «тенденції розвитку шкільної мовної освіти в Україні».
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробленні авторської навчальної програми спецкурсу «Мовна освіта у школах України (1959–2013 рр.)» та методичних рекомендаціях до неї, що були використані вчителями-філологами на курсах підвищення кваліфікації та під час самоосвіти. Теоретичні результати й висновки дослідження можуть стати базисом для пошукової діяльності студентів, магістрантів, аспірантів із проблем розвитку мовної освіти в Україні.
Ключові слова: мовна освіта, шкільна мовна освіта, розвиток шкільної мовної освіти, тенденції розвитку, періодизація, українська та іноземні мови.
