Об’єкт дослідження: суспільні відносини, що виникають у зв’язку із запобіганням та протидією злочинності в банківській сфері України. Мета: обґрунтування концепції протидії криміналізації банківської сфери економіки з використанням методології інституціоналізму, аналіз причин формування окремих кримінальних практик у кримінальні інститути та інституційного механізму протидії тіньовій і злочинній діяльності в банківській сфері, та надання пропозицій щодо його удосконалення. Методи: загальні та спеціальні методи пізнання, зокрема, діалектичного, сучасних кримінологічних методів дослідження (інституційний, соціологічний, статистичний, компаративістський, формально-догматичний тощо). Теоретичні і практичні результати, наукова новизна: криміналізацію банківської сфери визначено як соціальний деструктивний процес, в межах якого легальні банківські інститути деформуються і набувають кримінальних властивостей, що призводить до негативних наслідків для економіки; запропоновано інституційну модель протидії злочинності в банківській сфері як багаторівневу систему, що забезпечує реалізацію стратегічних завдань державної кримінальної політики, яка орієнтується на досягнення певного результату, основною складовою якого повинні стати як виявлення дисфункцій в досліджуваній системі, так і формування у суспільстві нетерпимості до протиправних діянь; окремо виділено міжнародні фінансові установи як суб’єкти протидії злочинності в банківській сфері, роль яких виражається у специфічній кримінологічній діяльності, що полягає у стимулюванні політичної волі керівництва Української держави до заходів з приведення українського законодавства та правозастосовної практики до рівня міжнародних стандартів; удосконалено: вчення про детермінацію злочинності в банківській сфері та систематизацію детермінант шляхом розвинення наукового положення щодо інституалізації кримінальних та тіньових процесів та розширеного самовідтворення кримінальних практик у сфері економіки; визначення змісту поняття «злочинність у банківській діяльності» як сукупність злочинів, що посягають на майно, майнові права банків або їх клієнтів, на встановлений порядок функціонування банків та банківської системи, банківську таємницю, або інсайдерську інформацію банків; визначено кримінологічну класифікацію злочинів у банківській сфері за видами банківської діяльності: злочини у сфері банківського кредитування; злочини у сфері розрахункових операцій банків; злочини у сфері депозитних операцій банків; інші злочини, що пов’язані з діяльністю банківських установ (операції з цінними паперами, зовнішньоекономічною діяльністю, трастові операції тощо); окремі елементи вчення про міжнародне співробітництво у сфері протидії банківській злочинності з точки зору інституційної методології. Практичне значення: одержані результати можуть бути використані у науково-дослідній сфері при подальшому дослідженні злочинів у банківській сфері й розробці заходів протидії цим злочинам; у сфері правотворчості для удосконалення чинного законодавства України з питань реформування органів юстиції та органів контролю за діяльністю суб’єктів банківської сфери, розслідувань зазначених кримінальних правопорушень, кримінальної відповідальності за ці злочини, запобігання таким злочинам. Сфера використання: у навчально-методичній роботі при викладанні навчального курсу «Кримінологія», підготовці навчально-практичних посібників із курсу «Злочинність у сфері економіки», методичних посібників тощо. Одержані результати дослідження також можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників, навчально-методичних матеріалів.
