У дисертації доведено, що єдність і диференціація посідають особливе місце в механізмі правового регулювання оплати праці, забезпечуючи тим самим оптимальне поєднання загального й особливого в цьому процесі. Поєднання єдності й диференціації правового регулювання оплати праці є однією зі специфічних рис методу трудового права.
У роботі стверджується, що проявом єдності правового регулювання оплати праці трудівників вважати: (а) законодавче закріплення мінімальних державних гарантій з питань оплати праці; (б) установлення основних систем оплати праці; (в) обмеження відрахувань із заробітної плати; (г) заборону зниження розмірів оплати праці залежно від суб’єктних і соціальних ознак працюючих; (д) гарантії захисту прав працівників на оплату праці.
Обстоюється позиція, що відповідні підстави викликають певну диференціацію оплати праці,а саме: об’єктивну, галузеву й управлінську. Диференціація, в основу якої покладені такі чинники, як умови праці та її складність, є об’єктивною. До умов праці, які є основними для встановлення об’єктивної диференційованої оплати праці, належать: (а) важкі роботи, (б) роботи зі шкідливими й небезпечними умовами праці, (в) роботи з особливими географічними й геологічними природними умовами й умовами з підвищеним ризиком для здоров'я працюючих. Крім цього, цей вид диференціації оплати праці зумовлюють також особливості виробництва, зокрема, роз’їзний характер праці, польові умови, вахтовий метод організації праці та ін.
Окремі підстави для диференціації правового регулювання оплати праці зумовлюють галузеву диференціацію, яка полягає у встановленні особливих умов і показників оплати праці у тих чи інших галузях економіки. Аналіз цього виду диференціації правової регламентації оплати праці проведено на прикладі державної служби, залізничного транспорту, а також закладів та установ охорони здоров’я.
Необхідність виокремлення управлінської диференціації оплати праці пояснюється суттєвими відмінностями в регулюванні оплати праці керівників підприємств, установ та організацій порівняно з іншими категоріями працівників. Диференціація оплати праці керівників здійснюється на державному рівні за допомогою прийняття спеціальних норм і провадиться в залежності від сфери державної економіки й форми власності організацій, очолюваних ними.
