Дисертаційна робота присвячена епізоотологічному моніторингу високопатогенного грипу птиці підтипів Н5, Н7 серед свійських і диких птахів у різних регіонах України з виділенням збудника, вивченням його біологічних властивостей; ретроспективному аналізу епізоотичної ситуації у світі й Україні, її порівнянню із сучасною ситуацією для виявлення основних причин і факторів виникнення хвороби. У дисертаційній роботі велика увага була приділена вдосконаленню сучасної лабораторної серологічної діагностики грипу в Україні.
Установлено, що епізоотична ситуація у світі щодо високопатогенного грипу є складною та напруженою зі збільшенням кількості (до 12) антигенних варіантів вірусу, які спричиняють захворювання. У 2015–2018 рр. у 68 країнах зареєстровано 7 122 спалахи. В Україні, починаючи з 2005 р., зафіксовано три хвилі високопатогенного грипу птиці: перша (2005–2006 рр.) та друга (2008 р.) були спричинені вірусом ВПГП підтипу H5N1, третя (2016–2017 рр.) — вірусом ВПГП нового для України підтипу H5N8. В Україні у 2016–2017 рр. зафіксовано 9 спалахів захворювання в 5 областях (Херсонській, Одеській, Миколаївській, Тернопільській, Чернівецькій). Установлено, що випадки заносу збудника на територію України та інфікування свійської птиці були пов’язані з дикими птахами в період осінньої міграції та зимівлі, що обумовило передачу вірусу від них свійській птиці з присадибних господарств. У той же час, в Україні ніколи не реєстрували ні спалахів високопатогенного грипу птиці підтипу Н7, ні циркуляції вірусів низькопатогенного грипу птиці підтипу Н7 серед свійських птахів.
Від диких птахів ізольовано вірус ВПГП нового для України підтипу H5N8 А/гуска білолоба/АН/1-15-12/16, вивчено його біологічні властивості (здатність культивуватися в курячих ембріонах, рівень гемаглютинінів), інфекційний (7,19 lg ЕІД50/0,1 см3) і летальний (8,5 ЕЛД50/0,1 см3) титри, патогенність. Доведено, що він належить до субкладу 2.3.4.4b і споріднений з вірусами цього ж підтипу H5N8, які циркулювали серед свійських і диких птахів у різних регіонах Росії та в Західній Європі у 2017 р.
Підтверджено широку циркуляцію в Україні вірусів НПГП різних підтипів (Н1, Н3, Н4, Н5, Н6, Н7, Н9, Н11, Н13) серед диких птахів у 2016–2018 рр. Доведено одночасну незалежну циркуляцію низькопатогенного та високопатогенного грипу птиці підтипу Н5. У диких птахів підтверджено тривалу циркуляцію вірусів грипу підтипу Н7.
Шляхом клонування польового епізоотичного вірусу ВПГП підтипу H5N8 отримано виробничий штам, який характеризується зниженою інфекційною (6,74 lg ЕІД50/0,1 см3) і летальною (6,83 lg ЕЛД50/0,1 см3) активністю, здатністю накопичуватися в екстраембріональній рідині КЕ у титрах до 1:256–1:512 і спричиняти накопичення специфічних антитіл у титрі 7,1 ± 1,1 log2 після щеплення інактивованим антигеном.
Удосконалено серологічну діагностику за рахунок введення у склад тест-системи для виявлення антитіл до вірусу грипу в РЗГА нових вітчизняних інактивованих антигенів вірусу грипу підтипів H5N8, H5N2, H7N3 і підбору оптимального середовища висушування.
