Дисертація присвячена вивченню епізоотологічної ролі кліщів Ornithodoros verrucosus та оцінці ризику їх долучення до циркуляції вірусу АЧС в Україні.
Установлено особливості поширення АЧС в Україні. Доведено, що основним середовищем поширення збудника є сектор екстенсивного свинарства, а роль дикого кабана в епізоотології захворювання є вторинною. Виявлено 15 статистично вірогідних кластерів спалахів, на території яких існують відносно стабільні фактори ризику виникнення АЧС. Побудовано кореляційну модель та отримано мапу ризиків виникнення спалахів АЧС в Україні. Згідно з класифікацією мапи на категорії прогнозованого ризику, 27,02 % території України припадає на зону низького, 51,47 % — середнього, а 21,51 % — високого ризику виникнення спалахів.
Установлено, що кліщі-орнітодорини спорадично зустрічаються на території Херсонської та Миколаївської областей України, а їхнє поширення пов’язане виключно зі специфічними природними оселищами. Господарча діяльність людини, вірогідно, є лімітуючим фактором для існування популяцій кліщів, проте окремі її аспекти (видобування будівельного каміння) створюють постійний ризик занесення O. verrucosus до господарчих приміщень, що не дозволяє виключити контакти кліщів зі свійськими тваринами.
Уперше в Україні створено лабораторну колонію O. verrucosus, яка є важливим ресурсом для подальшого фундаментального вивчення біології переносників і розробки методів їх непрямого серологічного моніторингу.
Проведено досліди з визначення векторної компетенції O. verrucosus щодо вірусу АЧС ІІ генотипу. Установлено, що кліщі здатні передавати вірус трансстадійно, зберігати його у своєму організмі принаймні 2 місяці та виділяти інфекційний вірус із екскретами. Живлення 30 кліщів є недостатнім для зараження тварин, проте такий результат суттєво не відрізняється від отриманого з доведеним переносником АЧС — O. erraticus.
На основі комплексних епізоотологічних, вірусологічних, акарологічних досліджень, а також за допомогою статистичного моделювання та ГІС-аналізу встановлено особливості епізоотичного процесу АЧС і визначено території півдня України, на яких не виключається наявність потенційних біологічних переносників і резервуарних господарів збудника.
Ключові слова: африканська чума свиней, епізоотологія, моделювання, аналіз ризиків, аргасові кліщі, геоінформаційні системи, переносники трансмісивних захворювань.
