Травецький М. О. Клініко-експериментальне обґрунтування підвищення заплідненості корів за стимуляції та синхронізації еструсу

Дисертацію присвячено вивченню поширеності дисфункції яєчників за анеструсу у корів відносно сезону отелення та їх заплідненості залежно від стану статевих органів, рівня прогестерону та обміну речовин перед синхронізацією еструсу. Обґрунтовано доцільність використання біологічно активних речовин у протоколі синхронізації еструсу та поєднання застосування сурфагону на 5 добу і нестероїдних протизапальних препаратів на 11 добу після осіменіння з метою підвищення заплідненості та зниження ембріональної смертності у великої рогатої худоби. Синхронізація еструсу через 50–90 діб та 91 і більше діб після отелення і уведення сурфагону на 5 добу після осіменіння сприяє підвищенню заплідненості корів на 5,8 %. Водночас, за застосування аінілу на 11 добу після осіменіння заплідненість корів зростає на 9,9 % порівняно з показниками тварин контрольної групи. Поєднане застосування сурфагону на 5 добу та аінілу на 11 добу після осіменіння сприяє підвищенню заплідненості у корів першої групи на 7,5 % порівняно з показниками тварин контрольної групи, а другої – на 12,6 %. Під час проведення повторної діагностики вагітності у корів через 60–65 діб після осіменіння встановили відсутність попередньо виявленої тільності у 5,0–11,4 % тварин, що свідчить про наявність пізньої ембріональної смертності. Зокрема, за застосування сурфагону після осіменіння кількість вагітних корів зменшилася на 2,7 %, за введення аінілу – на 4,6 %, за використання сурфагону та аінілу – на 2,3 %; у контрольній групі цей показник зменшився на 4,1 %. У корів, яким на 5 добу після осіменіння застосовували сурфагон, ембріональна смертність знизилася у 1,7 раза порівняно з контрольною групою тварин. Уведення аінілу на 11 добу після осіменіння та застосування його поєднання з сурфагоном на 5 добу сприяло зниженню ембріональної смертності у 1,1 і 2,3 раза відповідно.