Коломієць В. Ю. Кримінальна відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень

У дисертації вдосконалено теоретичні положення кримінального права в частині відповідальності за заподіяння тілесних ушкоджень, напрацювано можливі напрями удосконалення ст.ст. 121−125, 128 КК України та відповідної правозастосовної практики. Зокрема констатовано, що закріплене у ст. 3 Конституції України положення про визнання здоров’я людини однією з найвищих соціальних цінностей в державі знайшло відображення у вітчизняному законодавстві, будь-які порушення якого визнаються злочинами та кримінальними проступками в межах Розділу ІІ Особливої частини КК України. Це пояснюється тим, що посягання життя та здоров’я людини завжди у будь-якій країні будуть визнані злочинними. Одними з таких є злочини, пов’язані із заподіянням тілесних ушкоджень (ст.ст. 121−125, 128 КК України), сучасна практика застосування яких характеризується зниженням як показників зареєстрованих кримінальних проваджень, так і засуджених осіб. Ст.ст. 121−125, 128 КК України законодавцем визначено як злочини із матеріальним складом, наслідки яких, здебільшого, визначаються згідно з наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р., яким затверджено Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Цей нормативно-правовий акт за більш ніж двадцять років його застосування жодного разу не змінено чи доповнено, не дивлячись на значний прогрес розвитку наук про людину, що є однією з проблем належної кримінально-правової охорони її здоров’я. Законом України від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» ст. 121 та ст. 123 КК України з 11 січня 2018 року зазнали суттєвих змін, проте підписана, але нератифікована Україною Конвенція стала лише ще однією проблемою належної кримінально-правової охорони тілесної недоторканності людини.