Федчишина К. В. Єдність і диференціація у праві соціального забезпечення.

У дисертації доведено, що єдність і диференціація у сфері соціального забезпечення є складним правовим явищем, зміст якого полягає у сукупності взаємопов’язаних елементів, що мають певний логічний зв’язок. Єдність і диференціація як принцип сприяє формуванню засад соціального забезпечення; як елемент правового механізму взаємодіє з іншими принципами у нормотворенні й у правозастосуванні; як елемент інституту джерел права соціального забезпечення означає втілення єдності й диференціації, є формою її існування. Правовий механізм у соціальному забезпеченні характеризується складним поєднанням дії норм права соціального забезпечення та інших галузей (конституційного, адміністративного, цивільного, трудового, кримінального тощо). У реалізації прав слід розрізняти соціальні ризики (підстави закріплення прав у нормативних актах та передумови виникнення правовідносин) та юридичні факти (правові підстави виникнення правовідносин з реалізації прав). У роботі відстоюється позиція, за якою установлення норм загальної дії, що поширюються на всіх без винятку осіб, одночасно передбачає і диференціацію, зумовлену їх спрямованістю на захист від специфічних соціальних ризиків, до яких схильні різні групи населення. Тому надання загальних видів соціального забезпечення (пенсій, допомог, послуг тощо) супроводжується встановленням відмінностей, згідно із специфікою юридичних фактів, та правовим становищем суб’єктів – одержувачів певних видів забезпечення. Диференціація є природною властивістю права соціального забезпечення.