Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням строків у кримінальному праві, здійснене шляхом розкриття їх сутності, аналізу в окремих інститутах та нормах кримінального права, вивчення зарубіжного досвіду, розгляду теоретичних та практичних проблем, що виникають під час застосування кримінально-правових строків, розроблення правил їх обчислення. На підґрунті вивчення й аналізу існуючих в юридичній науковій думці підходів на строки запропоновано визначення строків у кримінальному праві як передбачений законом або встановлений судом період часу, з яким закон пов’язує початок, реалізацію і закінчення кримінально-правових відносин. Обґрунтовується доцільність розрізнення в контексті кримінального права понять «строк» і «термін». Виділяються наступні ознаки строків у кримінальному праві: 1) юридична природа, оскільки вони наділені правовою формою, закріплені в кримінальному законі та щодо конкретного правовідношення тягнуть для його суб’єктів настання кримінальних наслідків; 2) кримінально-правові строки мають юридичну силу, оскільки їх реалізація забезпечується державою; 3) мають загальнообов’язковий характер, – вони безособові, тобто поширюються на всі кримінально-правові відносини та відносно-постійні; 4) будучи конкретним виразом часу, володіють певною тривалістю; 5) строки в кримінальному праві мають спеціальні правила обчислення; 6) визначеність строків через традиційні часові критерії; 7) кримінально-правові строки направлені на конкретних адресатів, тобто суб’єктів кримінальних правовідносин; 8) є різними за змістом та особливостями застосування і залежать від змісту правовідношення в межах якого вони встановлюються; 9) наявність певних наслідків для учасників кримінально-правових відносин. Акцентується увага на відмінностях між поняттями «перебіг» та «обчислення». Запропоновано класифікацію кримінально-правових строків. Виділяються загальні та спеціальні функції строків у кримінальному праві.
Відмічається важливе значення строків у кримінальному праві, що проявляється у наступному: 1) кримінально-правовий строк є найважливішим засобом врегулювання та упорядкування кримінально-правових відносин; 2) кримінально-правовий строк встановлює чіткі часові межі (початок та кінець) існування кримінально-правових відносин або мінімальні та максимальні межі відбування покарання у часі; 3) кримінально-правовий строк стимулює учасників кримінально-правових відносин; сприяє виконанню дій, передбачених кримінальним законом; 4) слугує для захисту прав учасників кримінально-правових відносин; 5) перебіг кримінально-правового виступає умовою для застосування заходів кримінально-правового характеру; 6) час вчинення злочину, який так чи інакше є певним періодом (строком) виступає в якості: а) обов’язкової ознаки об’єктивної сторони складу злочину, якщо ця ознака включена в диспозицію статті законом про кримінальну відповідальність; б) кваліфікуючої ознаки об’єктивної сторони складу злочину; 7) строки в кримінальному праві сприяють індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання; 8) визначені законом строки, забезпечують законне та обґрунтоване звільнення особи від кримінальної відповідальності та покарання, погашення судимості тощо.
У дисертації надано характеристику строків в інститутах Загальної частини кримінального права: звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, судимості. В рамках Особливої частини КК України проведено аналіз строків у диспозиціях та санкціях норм.
На підставі проведеного аналізу внесено пропозиції стосовно вдосконалення чинного кримінального законодавства та практики застосування його норм.
