Дисертацію присвячено правовій характеристиці кримінальної відповідальності за службову недбалість. На основі дослідження ґенези кримінальної відповідальності за службову недбалість прослідковано вплив політичного режиму на становлення, розвиток та позиціонування злочинів у службовій сфері загалом та службової недбалості зокрема. Розглянуто підстави криміналізації даного діяння та соціальну обумовленість існування ст. 367 КК України. Визначено, що серед усіх факторів, які обумовлюють встановлення кримінальної відповідальності за службову недбалість, вирішальними є суспільна небезпечність цього діяння, його відносна поширеність, конституційна адекватність, міжнародно-правова допустимість та необхідність криміналізації. Встановлено, що соціальна обумовленість існування ст. 367 КК України підтверджується її соціальною корисністю, системно-правовою несуперечливістю, можливість боротьби з діянням за допомогою кримінально-правових засобів і неможливість боротьби за допомогою інших, наявністю ресурсів для здійснення кримінального переслідування та співрозмірність позитивних і негативних наслідків заборони. Здійснено характеристику об’єктивних та суб’єктивних ознак службової недбалості. Зокрема, у межах аналізу об’єктивної сторони службової недбалості аргументується виділення двох форм учинення цього злочину: дія (неналежне виконання обов’язків) та бездіяльність (невиконання обов’язків). Під час характеристики наслідків службової недбалості обґрунтовано недоцільність визначення понять «істотна шкода» і «тяжкі наслідки» виключно як заподіяння матеріальної шкоди та аргументовано потребу повернення до попередньої редакції Закону в контексті тлумачення даних кримінально-правових категорій.
Обґрунтовано, що бездіяльність може стати причиною суспільно небезпечних наслідків. У разі, якщо службова недбалість вчиняється у формі дії, причинний зв'язок може бути прямий або опосередкований, у випадках, коли формою діяння є бездіяльність, причинний зв'язок може мати лише опосередкований характер.
Під час розгляду суб’єкта службової недбалості зазначається, що він є спеціальний – службова особа як публічного, так і приватного права. Розкрито зміст юридичних ознак суб’єкта злочину, передбаченого ст. 367 КК України.
Здійснений аналіз характеру функцій, покладених на осіб, які надають публічні послуги, дозволив зробити висновок, що у разі їх невиконання чи неналежного виконання може заподіюватися шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб. Тому запропоновано, шляхом внесення змін до назви та диспозиції ст. 367 КК України, визнати дану категорію осіб суб’єктом службової недбалості.
Обґрунтовано пропозицію щодо додаткової диференціації відповідальності за службову недбалість шляхом передбачення як кваліфікуючої ознаки у ч. 2 ст. 367 КК України вчинення службової недбалості особами, які займають особливо відповідальне становище.
При характеристиці суб’єктивної сторони службової недбалості зроблено висновок, що у переважній більшості випадків службова недбалість позиціонується практиками як необережний злочин. Однак з огляду на чинне законодавство є підстави стверджувати про можливість вчинення даного злочину з непрямим умислом.
У третьому розділі дисертаційного дослідження розглянуто заходи кримінально-правового характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили службову недбалість. Обґрунтовано, що з урахуванням специфіки суб’єкта злочину, передбаченого ст. 367 КК України, одним із найефективніших способів досягнення мети спеціальної превенції щодо осіб, які вчинили службову недбалість, є застосування таких покарань, як штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та громадські роботи.
У зв’язку з великим відсотком застосування до осіб, які вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, звільнення від кримінального покарання з випробуванням пропонується з метою уникнення їх безкарності реалізовувати пробаційні програми. Для цього запропоновано внести зміни до ч. 2 ст. 76 КК України шляхом передбачення поряд із таким додатковим заходом, як застосування пробаційних програм, вказівку на те, що у рамках пробаційних програм можливим є застосування неоплачуваної праці на користь суспільства.
