Робота є комплексним дослідженням проблемних аспектів розуміння осудності як ознаки суб’єкта злочину, її кримінально-правового визначення та законодавчого закріплення. Актуальність дослідження зумовлюється тим, що, незважаючи на значну увагу до теми осудності з боку вчених, вона залишається недостатньо розробленою і тому дискусійною, що породжує не лише теоретичні, але й практичні проблеми. Незважаючи на значну кількість наукових розвідок і відповідних публікацій стосовно явища осудності, подальшого доктринального аналізу потребують: кримінально-правова природа та зміст осудності як ознаки суб’єкта злочину через оновлене розуміння самого цього суб’єкта та уточнення ознак осудності; відмежування повної осудності від обмеженої та неосудності; визначення видів повної та обмеженої осудності; удосконалення законодавчого закріплення осудності, обмеженої осудності та неосудності; подальша диференціація засобів кримінально-правового реагування на вчинення кримінальних правопорушень у стані обмеженої осудності тощо.
Вищенаведене зумовлює доцільність продовження дослідження проблеми осудності як ознаки суб’єкта злочину, що сприятиме удосконаленню кримінального законодавства України та практики його застосування.
У дисертації з’ясовано кримінально-правову природу, сутність, зміст, і види осудності та її кримінально-правове значення, а також сформульовано на цій основі обґрунтовані пропозиції з удосконалення чинного законодавства і відповідної правозастосовної практики. Обґрунтовано, що осудність визнається передумовою не лише вини, але й факультативних ознак суб’єктивної сторони складу злочину, тому при її визначенні слід з’ясовувати наявність ще однієї відносно самостійної ознаки осудності, а саме – здатності особи до мотивування своїх вчинків, постановки мети їх здійснення та прояву відповідних емоцій і контролю над ними. Обґрунтовано позицію щодо складності кримінально-правової природи осудності: з одного боку вона є елементом структури суб’єкта злочину (інституціональний аспект осудності), а з іншого – передумовою суб’єктивної сторони кримінального правопорушення (функціональний аспект осудності). Розвинуто та удосконалено теоретичні положення щодо відмежування обмеженої осудності від повної в частині змісту їх медико-соціальної, психологічної та юридичної ознак. На основі цього розроблено рекомендацію щодо подальшої диференціації засобів кримінально-правового реагування на кримінальні правопорушення, вчинені у стані обмеженої осудності, а саме – поряд з кримінальною відповідальністю таких осіб запровадити й інший засіб кримінально-правового реагування на вчинення ними кримінального правопорушення, а видом такого засобу визначити здійснення примусової психологічної корекції поведінки. Запропоновано удосконалену структуру розділу ІV Загальної частини Кримінального кодексу України, а також оновлені визначення понять «осудність», «обмежена осудність» та «неосудність»
