Поліщук З. В. Мікоіндикація антропогенної трансформації лісових екосистем у Правобережному Лісостепу і Поліссі України

Об’єкт досліджень – антропогенна трансформація біотопів різних категорій лісів Правобережного Лісостепу і Полісся України. Мета – визначити, охарактеризувати й систематизувати мікоіндикаційні ознаки антропогенної трансформації лісових біотопів за особливостями зміни видового складу, поширення та дереворуйнівної активності ксилотрофних грибів у Правобережному Лісостепу і Поліссі України; розробити методику оцінювання антропогенного порушення лісових екосистем з урахуванням ксило-мікокомпоненту. На прикладі судібровних і дібровних типів лісу зелених зон Києва, Білої Церкви та Умані досліджено можливості використання ксило-мікокомплексу в удосконаленні діагностики антропогенної трансформації лісових екосистем. Охарактеризовано порушення консорційних зв’язків «деревна порода – ксилотрофи», зміни видового складу й поширення дереворуйнівних грибів у захисних, рекреаційно-оздоровчих і природоохоронних лісах, що зазнають впливу рекреації, забудови та кар’єрного добування граніту. Встановлено, що ксиломікоценоз менше реагує на рекреаційне і техногенне навантаження на відміну від більш вразливих компонентів лісової екосистеми – трав’яного ярусу, підросту, підліску, поверхні ґрунту. Тому мікоіндикацію змін лісового середовища слід застосовувати у синекологічній тріаді «деревостан – трав’яний покрив – ксило-мікокомплекс – деревостан». Це підтверджено кореляційними зв’язками між зменшенням частки гідроморф в екоморфічній структурі трав’яного покриву та збільшенням частки факультативних видів-паразитів у ксило-мікокомплексі (r = 0,63), а також між збільшенням частки трав’яних видів зі змішаним типом стратегії та збільшенням кількості ксилотрофів-паразитів (r = 0,77). Зазначені зв’язки не залежали від лісівничо-таксаційної характеристики і функціонального призначення пошкоджених лісів.Залежно від особливостей і ступеня антропогенної трансформації лісових біотопів та зміни консорційних зв’язків «деревна порода – ксилотрофні гриби» встановлено і обґрунтовано здатність 37 видів ксилотрофів бути індикаторами порушень листяних та хвойних лісів. Розроблено методику оцінювання антропогенного порушення лісових екосистем за структурою, поширенням у біотопах екосистеми та активізацією афілорофороїдних грибів, визначено принципи її застосування у моніторингу лісів.Ключові слова: лісові екосистеми, біотопи, антропогенне порушення, мікодіагностика, ксилотрофні гриби, видовий склад, поширення, консорційні зв’язки.