Смаженко К. О. Компенсація надлишковості в блокових кодах на основі таймерних сигналів

Об’єкт дослідження – процеси інтеграції таймерного та класичного завадостійкого кодування, що забезпечують підвищення завадостійкості і швидкості передавання інформації в телекомунікаційних системах. Предмет дослідження – метод компенсації надлишковості блокових завадостійких кодів на основі таймерних сигнальних конструкцій. Методи дослідження. Для розв’язання поставлених в дисертації задач використовувалися методи статистичної теорії зв’язку та теорії інформації. Під час розробки методів інтеграції таймерного та класичного завадостійкого кодування були використані методи комбінаторики, теорії сигналів і завадостійкого кодування. При дослідженні методів модуляції та демодуляції таймерних сигнальних конструкцій на основі мультиплексування імпульсів непозиційних сигнальних конструкцій з ортогональним частотним їх розділенням була використана теорія кореляційного і спектрального аналізу, а також методи статистичного й імітаційного моделювання. Теоретичні та практичні результати: отримано подальший розвиток теорії таймерного кодування для інтеграції її з класичною теорією блокового завадостійкого кодування, що дає можливість підвищити коректуючу властивість і швидкість передавання інформації в телекомунікаційних системах шляхом компенсації надлишковості розрядно-цифрового коду; запропоновано метод компенсації надлишковості для блокових кодів шляхом застосування таймерних сигналів, що дало змогу підвищити кодову швидкість та зменшити ймовірність невиявленої помилки для коду з парним числом одиниць зі значення 1,33×10 3 до 1,0×10 6, для кодів Хеммінга з невеликими довжинами комбінацій зі значення 1,6×10 6 до 1,6×10 12 та для коду з відношенням ¾ зі значення 4,0×10 6 до 1,0×10 8; удосконалено блоковий код Слєпяна (9,5) шляхом збільшення множини синдромів для підвищення його коректуючої здатності до значення мінімальної кодової швидкості d0 = 5 та запропоновано механізм компенсації надлишковості розрядно-цифрового коду за допомогою таймерних сигналів, що дало змогу підвищити швидкість передавання майже в два рази (з 5/13 до 5/6,7) та зменшити ймовірність помилкового прийому елемента на 4 порядки; вперше запропоновано метод формування надлишкових таймерних сигналів, що підвищує якість декодування кодових слів шляхом розділення множин векторів синдромів виявлення й виправлення помилок; вперше запропоновано метод модуляції і демодуляції таймерних сигнальних конструкцій, що підвищує завадостійкість і швидкість передавання інформації.