Чучман В. М. Творча спадщина Євгена Вахняка в хоровій традиції Галичини.

Дисертація є першим науковим дослідженням творчої спадщини укра¬їнського диригента, педагога і композитора Євгена Вахняка (1912–1998). Життєвий і творчий шлях музиканта висвітлено в нерозривній єдності з його соціокультурним ареалом. Акцентовано, що життєтворчість Є. Вах¬няка базувалася на світоглядних принципах християнської релігії, а також на суспільно-етичних і художньо-естетичних засадах галицької хорової традиції. Першочергова цінність останньої полягає в тому, що вона стала основою, і водночас одним із дієвих інструментів розвитку хорової куль¬тури краю. Акумульовані в ній ідеологічні та методологічні імперативи сприяють збереженню, розвитку і спадкоємності у поколіннях низки духовно-мистецьких орієнтирів і національно-ментальних ознак. Методом типологічного аналізу творчої особистості Є. Вахняка як музиканта-інтерпретатора, диригента-організатора та педагога виявлено екзистенціальні засади життєтворчості митця, що стали основною формо¬творчою детермінантою його мистецького феномена як типоутворюючого явища не лише в тогочасному професійному середовищі, але й в значно ширшому суспільно-історичному контексті. Створення належної практично-виконавської, теоретично-методоло-гічної та композиторської бази дає підстави трактувати диригентсько-педагогічну діяльність Є. Вахняка як індивідуальну диригентську школу. Запропоновані визначення понять «хорова традиція» і «хорова школа». Охарактеризовано основні засади функціонування диригентської школи Є. Вахняка. Здійснено порівняльний аналіз творчої спадщини митця з до¬робком провідних майстрів українського диригентсько-хорового мис-тец¬тва тієї доби, практично-методичні надбання школи Є. Вахняка зіставлено з напрацюваннями інших диригентських шкіл України.