Обꞌєкт: експресія генів VEGF, VEGF-A-189, PDGFC, FGF1, FGF2, FGFR2, FGFRL1, E2F8, HIF1A, EPAS1, CTGF, MYLK, MEST, PLAU, PLAT, PLAUR, SERPINE1, CLEC3B, TPD52, ITGB1, ITGAM, DUSP1, DUSP4, DUSP6 ,DUSP22, PTEN, FAT1, PPDPF, SFRP4, CTHRC1, EGFL6, TLR2, TLR4, TNF, ADD3, BiP та ADM людини. Мета: дослідження рівня експресії генів, що кодують ключові фактори ангіогенезу, проліферації та тромбоутворення, у підшкірній жировій тканині чоловіків за умов ожиріння та резистентності до інсуліну для розуміння їх ролі в розвитку ожиріння та його метаболічних ускладнень, а також виявлення можливої кореляції між змінами індексу маси тіла (ВМІ) та рівнем експресії цих генів. Методи: у роботі використано методи виділення РНК, спектрофотометричне визначення концентрації нуклеїнових кислот, синтез комплементарних ДНК методом зворотньої транскрипції, полімеразну ланцюгову реакцію у реальному часі, електрофоретичний аналіз продуктів ампліфікації, біоінформаційний аналіз, компꞌютерний аналіз результатів, отриманих за допомогою кількісної полімеразної ланцюгової реакції, статистичні методи обробки даних. Вперше було показано, що за умов ожиріння у підшкірній жировій тканині чоловіків пригнічується експресія генів основних факторів ангіогенезу (VEGF-A, VEGF-A-189, PDGFC, FGF2 та FGFRL1), але збільшується рівень експресії генів FGF1, FGFR2, E2F8, HIF1A і PLAT. Порушення толерантності до глюкози за умов ожиріння асоціюється з підвищеним рівнем експресії генів VEGF-A, FGF2, FGF1, E2F8, PLAU, PLAUR та SERPINE1 і зниженим рівнем експресії гена CLEC3B у підшкірній жировій тканині чоловіків порівняно з чоловіками, що мали ожиріння та нормальну толерантність до глюкози. Показано, що у підшкірній жировій тканині пацієнтів з ожирінням знижується рівень експресії генів DUSP1, DUSP4, DUSP6, DUSP22, ADD3 та PTEN порівняно з контрольною групою, а розвиток резистентності до інсуліну підвищує рівень експресії генів усіх протеїнфосфатаз родини DUSP, але знижує PTEN при порівнянні з особами, які мали ожиріння і нормальну толерантність до глюкози. Встановлено, що ожиріння супроводжується підвищеним рівнем експресії генів CTGF, MYLK, MEST, TPD52, ITGB1 та ITGAM у жировій тканині чоловіків порівняно з контрольною групою, а порушення толерантності до глюкози за умов ожиріння знижує рівень експресії цих генів у порівнянні з пацієнтами, які мали ожиріння і нормальну толерантність до глюкози, за винятком гена ITGAM. Показано, що у підшкірній жировій тканині чоловіків з ожирінням і нормальною толерантністю до глюкози підвищується рівень експресії генів FAT1, PPDPF, SFRP4, EGFL6, CTHRC1, ADM, TLR2 та TNF порівняно з контролем, а порушення толерантності до глюкози впливає лише на рівень експресії CTHRC1, ADM, SFRP4, TNF і EGFL6: знижує EGFL6, ADM і підвищує SFRP4 та TNF. У мРНК EGFL6, SERPINE1, PTEN, ITGAM, CTHRC1, TLR2, PLAU та PLAUR за допомогою біоінформатичного аналізу виявлено сайти зв’язування мікроРНК miR-7b, miR-19a, miR-21, miR-143, miR-145 та miR-190b і встановлено, що у підшкірній жировій тканині чоловіків з ожирінням і нормальною толерантністю до глюкози знижується рівень експресії мікроРНК miR-7b, miR-21, miR-143, miR-145 та miR-190b, а miR-19a – підвищується. Отримані результати вказують на важливу роль змін в експресії ключових регуляторних генів у розвитку ожиріння і його метаболічних ускладнень шляхом репрограмування геному.
