Мірюк Т. М. Кримінально-правові заходи, пов’язані з ізоляцією неповнолітніх від суспільства, у кримінальному праві України

Дисертацію присвячено розгляду особливостей застосування до неповнолітніх кримінально-правових заходів, пов’язаних з ізоляцією від суспільства в кримінальному праві України. Автором проаналізовано історичні передумови появи зазначеного феномена, його місце в системі кримінально-правової науки, а також теоретико-прикладні засади дослідження. Особливу увагу приділено характеристиці кожного окремого кримінально-правового заходу, пов’язаного з ізоляцією неповнолітніх. Автор вказує, що одним із перших видів карального впливу на злочинця було позбавлення волі на певний строк, оскільки вважалось найбільш простим у виконанні та мало достатньо позитивний ефект. Доведено, що сутність зазначеного покарання полягала не в наданні можливості злочинцю усвідомити обсяг своєї вини, виправитись та стати на законослухняний шлях, а було зумовлене прагненням ізолювати його від суспільства. Аргументовано доведена думка про недоцільність застосування до підлітків такого виду покарання, як арешт, оскільки його короткостроковість та ізоляційний характер має негативний вплив на процес виправлення, що підтверджується статистичними даними та судовою практикою. Акцентована увага на необхідності перегляду примусового заходу виховного характеру у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи та розгляді можливості застосування його у якості покарання за вчинення злочинів невеликої тяжкості. Автором надано характеристику міжнародним нормативно-правовим актам у сфері застосування кримінально-правових заходів, пов’язаних з ізоляцією неповнолітніх та місцю останніх у зарубіжних кримінальних законодавствах.