Об’єкт дослідження – особливості формування структури спільноти безхребетних лісової підстилки та процеси змін її кількісних і якісних показників у соснових насадженнях різних еколого-лісівничих умов Житомирського Полісся.
Метою дисертаційної роботи було виявити екологічні особливості складу безхребетних тварин лісової підстилки як якісного показника і потенційного біоіндикатора стану соснових насаджень Житомирського Полісся.
Методи дослідження. При виконанні досліджень використані наступні методи: лісівничо-таксаційні, зоологічні, мікроскопічні, екологічні, камеральні та математико-статистичні.
Теоретичні і практичні результати. Досліджено спільноту безхребетних тварин лісової підстилки соснових борів і суборів незімкнутих лісових культур, зрубів, молодняків, середньовікових і стиглих лісів.
Установлено, що до складу спільноти безхребетних тварин підстилок соснових насаджень переважно входять кліщі та ногохвістки (колемболи), представники мікроартропод, частка яких змінювалася від 96 до 99 %. Серед макроартропод були виявлені павуки, псевдоскорпіони, дощові черв’яки, нематоди, багатоніжки, жуки, мурашки та їх личинки.
Щільність безхребетних лісової підстилки з віком лісових насаджень зростала. Статистично вірогідно різниця спостерігалася між зрубами та середньовіковими і стиглими деревостанами. Значне зниження щільності безхребетних за зменшення кліщів у підстилках зрубів, порівняно з молодняками і деревостанами старших класів віку, може бути зумовлена з лісогосподарською діяльністю.
Серед мікроартропод домінували кліщі орибатиди, простигмати та ногохвістки. З віком структура спільноти мікроартропод змінювалися в бік зростання відносної щільності мезостигмат та астигмат і зменшення ногохвісток. Статистично достовірними ці зміни були в середньовікових і стиглих лісах відносно зрубів. За видовим багатством, індексами біорізноманіття Шеннона та Сімпсона, а також індексом подібності Марчевського і Стейнхауса угрупування безхребетних лісових підстилок молодняків, середньовікових і стиглих лісів між собою подібні.
У більшості випадків зміна структури угрупування безхребетних була пов’язана зі змінами відносної щільності кліщів підзагонів орибатид і простигмат, інколи ногохвісток. Середня річна щільність безхребетних лісових насаджень та їх основних підзагонів у свіжих соснових суборах була більшою, ніж у свіжих соснових борах.
Співвідношення кліщів до ногохвісток у підстилках свіжих соснових борів різних регіонів з віком лісу змінювалися, але в межах окремої вікової групи статистичної відмінності між трьома регіонами досліджень не установлено. У підстилках свіжих соснових суборів А/С індекс незімкнутих лісових культур та стиглих деревостанів в трьох районах досліджень суттєво відрізнявся.
Новизна. Вперше для умов Житомирського Полісся проведено дослідження спільноти безхребетних тварин лісових підстилок зрубів, незімкнутих лісових культур, молодняків, середньовікових та стиглих лісів свіжих соснових борів і суборів трьох регіонів Житомирського Полісся, визначено середньорічну абсолютну щільність та проаналізовано структуру спільноти мезофауни лісової підстилки; встановлено й обґрунтовано значення безхребетних тварин як якісного показника і потенційного біоіндикатора стану лісових насаджень; виявлено взаємозв’язок між щільністю безхребетних, типом лісорослинних умов та віком лісу.
Ступінь упровадження. Матеріали дисертаційної роботи впроваджені і використовуються в навчальному процесі Житомирського національного агроекологічного університету на кафедрах експлуатації лісових ресурсів, паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи, зоології, впроваджено у виробництво Держпродспоживслужби як один з основних критеріїв визначення епізоотичної ситуації територій щодо благополучності відносно зараження кліщами диких і свійських тварин. За результатами досліджень розроблені і затверджені рекомендації, які використовуються Житомирським обласним управлінням лісового і мисливського господарства.
Сфера (галузь) використання – лісове господарство, ентомологія, екологія.
