Дисертаційна робота є теоретико-методологічним дослідженням проблеми розвитку початкової освіти в Україні протягом 1932 – 1958 рр.
Об’єкт дослідження – генеза початкової освіти в Україні.
Предмет дослідження – теоретичні аспекти та практика організації початкової освіти в Україні (1932–1958 рр.).
Мета дослідження – на основі ретроспективного аналізу теоретико-методичних основ розвитку початкової освіти в Україні у 1932–1958 рр. виявити особливості її генези та окреслити перспективи впровадження ідей конструктивного історико-педагогічного досвіду в сучасній початковій школі.
Методи дослідження. Для розв’язання завдань дослідження використовувався комплекс таких взаємопов’язаних методів: історико-логічний аналіз, систематизація наукової літератури, архівних джерел, що уможливило узагальнення та систематизацію поглядів учених на проблему, яка вивчається; хронологічно-системний, проблемно-пошуковий методи, які дали змогу простежити розвиток початкових шкіл у 1932–1958 рр. у динаміці, у часовому просторі й послідовності; структурно-порівняльний аналіз документальних, науково-літературних джерел з метою зіставлення архівних, друкованих матеріалів із досліджуваної проблеми; ретроспективний логіко-системний аналіз для порівняння подій, фактів, поглядів щодо означеної проблеми, характеристики питань організації навчання учнів початкових шкіл у досліджуваний період.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в дисертаційній роботі вперше: комплексно досліджено процес розвитку початкової освіти в Україні в 1932–1958 рр. та визначено його особливості (організація шкільної освіти на основі використання новітніх досягнень психології, фізіології, педагогіки; трансформація змісту, форм і методів початкової освіти відповідно до суспільно-політичних чинників та педагогічних ідей; надмірна заідеологізованість навчально-виховного процесу початкової школи; стратегічне спрямування державної політики на охоплення обов’язковою початковою освітою всіх дітей шкільного віку); виокремлено етапи розвитку початкової освіти в Україні аналізованої доби та їхні провідні тенденції: І-й (1932–1938 рр.) – стандартизаційно-уніфікаційний; ІІ-й (1939–1945 рр.) – реформаційно-авторитарний; ІІІ-й (1946–1953 рр.) – відновлювально-організаційний; ІV-й (1954–1958 рр.) – практико зорієнтований; схарактеризовано зміст та організацію навчання в початкових школах України в 1932–1958 рр.; виділено позитивні ідеї початкової освіти минулого (дитиноцентризм; зменшення відриву навчання від життя та підготовка учнів до практичної діяльності; організація змістовного дозвілля дітей; концентрація уваги на виховній та позакласній роботі зі школярами та роботі з їхніми батьками) та окреслено перспективи їхньої творчої реалізації в сучасній школі;
уточнено квінтесенції основних понять дослідження («дитинство», «розвиток», «розвиток початкової освіти») та визначено сутність поняття «розвиток початкової освіти у вітчизняній теорії та практиці».
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати відображені в методичних рекомендаціях «Розвиток початкової освіти в Україні (1932–1958 рр.)». Основні положення, фактичний матеріал, висновки дослідження можуть бути використані: для визначення стратегії розвитку початкової освіти в Україні, оновлення і збагачення змісту навчальних курсів із загальної педагогіки, історії України, історії освіти, історії розвитку національних шкіл; у процесі розробки спецкурсів і проведення спецсемінарів, написання праць із проблем історії освіти.
Отримані наукові результати можуть бути корисними для менеджерів освітньої галузі, викладачів, студентів, наукових працівників, педагогів-практиків.
