Теслікова І. І. Стан здоров’я працівника як підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

У дисертації встановлено, що під правовою конструкцією «невідповідність за станом здоров’я працівника» слід розуміти фізіологічний стан останнього, який перешкоджає виконувати йому свою трудову функцію, що пов’язується не тільки з наявністю в нього певного хронічного або стійкого захворювання, а саме з неможливістю продовжувати доручену роботу за конкретною функцією внаслідок виявлених і встановлених протипоказань. Доведено, що підставою для розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не в змозі належно виконувати покладені на нього трудові обов’язки або ж їх якісне виконання протипоказано за станом здоров’я, що підтверджено висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), згідно з яким трудівника визнано інвалідом і йому рекомендовано іншу роботу. Розглядаючи такий трудовий спір, суд має встановити, чи страждає працівник на підтверджену висновком МСЕК хворобу, яка перешкоджає йому продовжувати покладені на нього функції. Висновки ЛКК не можуть служити підставою для звільнення людини праці за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, позаяк не містять застережень щодо непридатності працювати їй за певним фахом, а лише містять інформацію щодо захворювань, які мають тимчасовий характер, причому без зазначення повної або часткової сталої втрати працездатності. Підґрунтям для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України виступають або фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не в змозі як слід виконувати покладені на нього трудові обов'язки, або ж стійке порушення функцій організму, визнання працівника інвалідом і наявність протипоказань щодо продовження ним трудової діяльності, підтверджені довідкою медико-соціальної експертної комісії. Інші медичні документи, що свідчать про неможливість особи виконувати роботу за станом здоров'я (без установлення групи інвалідності), зумовлені сталим порушенням функцій організму, не можуть бути підставою для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України.