Дудін В. М. Диференціація правового регулювання трудових відносин в Україні та державах ЄС

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню підходів до диференціації правового регулювання трудових відносин в Україні та країнах Європейського Союзу. Диференціація полягає у встановленні неоднакових прав різним категоріям працюючих заради зрівняння можливостей. Загальною тенденцією є закріплення у трудовому законодавстві положень, які покликані надати захист вразливим групам працівників (молодь, матері, особи з інвалідністю), а також впровадження гнучкості, яка дозволяє модифікувати загальні норми до певних виробничих потреб. Дослідження того, як ця ідея реалізується у різних правових системах, дозволило поглибити теоретичні знання щодо змісту, меж і проявів диференціації правового регулювання трудових відносин. Термін «диференціація» не укорінився у європейській науці, хоча розмежування норм трудового права на загальні, що стосуються усіх працівників, та спеціальні, що поширюються на окремих суб’єктів, є фактом. Зважений підхід до диференціації зможе попередити як виключення з ринку праці «неконкурентоздатних» працівників, так і безправність працюючих в нестандартних умовах. Доведено, що з початком ринкових реформ в Україні було розширено пільги переважно за суб’єктними критеріями диференціації (стать, вік). При цьому послаблювалось регулювання зайнятості на умовах нестандартних трудових договорів та режимів праці. У державах ЄС (зокрема, постсоціалістичних) наприкінці ХХ ст. спостерігались протилежні тенденції