Потяк В. І. Кримінально-правове забезпечення охорони виконання угоди про примирення

Стаття 389-1 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості. Існуючий підхід кримінально-правового забезпечення охорони виконання угоди про примирення не враховує усіх сучасних тенденцій і розвитку правової думки, договірного потенціалу у кримінальному праві. Тому виникає необхідність пошуку оптимальної форми кримінально-правового забезпечення охорони виконання угоди про примирення, яка б враховувала міжнародні стандарти, зарубіжний досвід та сучасну практику. На основі отриманих у процесі дослідження результатів сформульовано теоретичні висновки та пропозиції щодо удосконалення кримінального та кримінального процесуального законодавства України. Зокрема, сформульовано поняття кримінально-правового забезпечення охорони виконання угоди про примирення, під яким розуміється гарантування, захист і охорона суспільних відносини, пов’язаних із виконанням угоди про примирення шляхом встановлення кримінальної відповідальності чи через превентивні або заохочувальні кримінально-правові та кримінально-процесуальні норми. Також уніфіковано існуючі договірні форми, які існують на нормативному і теоретичному рівнях у межах терміну «договір про примирення», який пропонується розглядати як домовленість потерпілого і підозрюваного (обвинуваченого, засудженого) або уповноважених ними осіб про примирення, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх прав та обов'язків, виражена у письмовій (в тому числі електронній) формі, яка зумовлює наслідки, встановлені КК України та/або КПК України. У дисертації пропонується розвивати можливості укладення угоди про примирення за результатами розв’язання кримінально-правового конфлікту он-лайн. У тому числі, виділено перспективи розвитку у цій сфері шляхом: а) електронної автоматизації процесу примирення; б) прийняття рішень про примирення на основі алгоритму; в) використання штучного інтелекту як посередника (медіатора); г) організації переговорного процесу за допомогою відеоконференцзв'язку чи використання VoIP-аудіо; ґ) створення електронного «конструктора» угоди про примирення; д) ідентифікації сторін примирення за допомогою електронного підпису. Крім іншого висловлено пропозицію про те, що примирення, яке досягнуто у кримінальному провадженні і яке розглядається як підстава звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України чи обставина, що пом’якшує відповідальність за ст. 66 КК України, договір за результатами медіації, у разі його законодавчого врегулювання, також має перебувати під кримінально-правовою охороною ст. 389-1 КК України.