Тихоненко Т. М. Механізми реалізації дії вітаміну В3 та його похідних за експериментального цукрового діабету

Дисертаційна робота присвячена дослідженню механізмів дії вітаміну В3 та його похідних за умов експериментального цукрового діабету 1 типу. Встановлено, що NAm та N-GABА пригнічуючи активацію поліолового шляху обміну глюкози в мозку, його структурах та у сідничному нерві, запобігають структурним змінам в цих органах, відновлюючи їх функції. Виявлено, що розвиток нейродегенеративних змін у мозку супроводжується структурною перебудовою протеїнів цитоскелету, дисфункціями кровоносних судин, розвитком апоптозу та реактивного гліозу, порушенням структурної цілісності клітин мозку та проникності гематоенцефалічного бар’єру. Вперше було продемонстровано, що на тлі цих порушень у мозку діабетичних тварин відбуваються суттєві зміни вмісту ключових протеїнів, підтвердженням чого є зниження вмісту nNOS, VEGF, MBP, NFL, NFН, у той час як вміст NF-κB, BAX, GFAP, NFМ підвищувався, а вміст віментину не змінювався. Було вперше встановлено, що механізми дії NAm та N-GABА реалізуються як через NAD-залежні процеси, так і опосередковано із залученням інших процесів на рівні вмісту протеїнів, оскільки NAm та N-GABА проявляли коригуючий ефект на вміст nNOS, VEGF, NF-κB, BAX, причому NAm мав більш виражений нормалізуючий ефект на вміст NFL, NFН, а N-GABА - на вміст МВР. Також нами вперше встановлено, що введення N-GABА призводило до підвищення вмісту віментину та GFAP, що може бути результатом проліферації астроцитів як адаптаційно-захисної реакції. Було вперше виявлено, що NAm та N-GABА запобігають порушенню структурної цілісності клітин мозку та проникності гематоенцефалічного бар’єру, доказом чого було зниження вмісту GFAP та NFL у сироватці крові діабетичних тварин. Встановлено, що опосередковане NAm та N-GABA регулювання NAD-залежних процесів за ЦД 1 типу та його ускладнень здійснюється на тлі існуючого функціонального зв’язку між гіперглікемією, активацією оксидативного стресу, розвитком реактивного гліозу та дисфункціями судин, апоптозом, демієлінізацією нейронів за розвитку діабетичної нейропатії. Таким чином досліджувані сполуки можуть бути перспективними в якості коригуючих сполук для лікування цукрового діабету та його ускладнень.