Бокало І. М. Українські народні пісні про кохання: морально-етичні виміри

Дисертація є першим в українській фольклористиці дослідженням народних пісень про кохання в аспекті національної етики та моралі. У роботі окреслено моделі втілення морально-етичних цінностей українців, з’ясовано, які порушення соціальних норм найбільш яскраво знайшли своє висвітлення у народних піснях про кохання. На основі аналізу образів, символіки, поетичних засобів встановлюється національна специфіка відображення ідеалу поведінки молоді. Дослідження ґрунтується на аналізі текстів, їх реконструкції, що сприяє відтворенню первинного змісту фольклорного твору, розуміння його поетики, ідейно-естетичної спрямованості. Отже, звернення до жанру любовних пісень, зокрема визначення їх морально-етичної парадигми, є перспективним та науково вмотивованим. Проаналізований пісенний матеріал дає змогу стверджувати, що любовна лірика загалом відповідає звичаєвому праву щодо морально-етичних норм, проте основними мотивами пісень про кохання найчастіше стають ті, що відображають конфліктні ситуації, у яких почуття закоханих суперечать традиційним нормам ХІХ – початку ХХ століття. У результаті дослідження, спираючись на тексти народних пісень про кохання, з’ясовано національні пріоритети української молоді щодо вибору шлюбної пари, окреслено ідеальний сценарій стосунків закоханих до весілля, а також визначено, які вчинки героїв призводять до порушень морально-етичних норм. Аналіз текстів доводить, що пісні досліджуваного жанру відображають багатогранність життя української молоді, широкий спектр почуттів, погляди на кохання, шлюб, сім’ю, а також самотність, розлуку, зраду, втрату вінка.