У дисертації досліджено поняття кримінально-правових відносин та розвиток уявлень про їх сутність. Проаналізовано сутність та елементи кримінально-правових відносин. Розглянуто також види кримінально-правових відносин та надано своє поняття кримінально-правових відносин, під якими розуміються врегульовані нормами кримінального права суспільні відносини, які виникають між особою, що вчинила кримінальне правопорушення або інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, та державою в особі спеціально уповноважених її органів (агентів), з приводу застосування або відмови від застосування до особи кримінально-правового впливу. Досліджено питання щодо моменту виникнення, часу існування та моменту припинення таких кримінально-правових відносин за участю працівника правоохоронного органу. Проаналізовано стан регулювання кримінально-правових відносин, які виникають за участю працівника правоохоронного органу в історичному вимірі, а саме розглянуто деякі нормативні акти, які регулювали такі відносини в різні часи.
Встановлено місце працівника правоохоронного органу в суб’єктному складі кримінально-правових відносин, визначено його потенційні кримінально-правові статуси (потерпілий від злочину та особа, що вчинила злочин). Розглянуто також службові статуси працівника правоохоронного органу, якими можуть бути актуальний та ретроспективний, і на основі цього запропоновано визнавати суб’єктом кримінально-правових відносин не лише осіб, що мають активний (актуальний) статус правоохоронця, але й статус ретроспективний. Проаналізовано сутність поняття «працівник правоохоронного органу» та висловлено думку, що він не повинен розглядатися як самостійний, автономний суб’єкт кримінально-правових правовідносин, адже перебуває в ієрархічній субординаційній підлеглості щодо інших (держава, орган влади) їх суб’єктів. Вступаючи у суспільні відносини поза такими субординаційними зв’язками, особа не розглядається як представник «активного» суб’єкта кримінально-правових відносин. Також обґрунтовано можливість визнання акцесорним суб’єктом кримінально-правового впливу – правоохоронний орган або його структурний (відокремлений) підрозділ, у випадках вчинення його працівником злочину від її імені (або в її інтересах). Досліджено поняття «органи охорони правопорядку» та встановлено його співвідношення із поняттям «правоохоронні органи».
Проаналізовано поняття потерпілого від злочину, визначено його особливості та роль, а також можливості у кримінальному праві. Також вивчались поняття «жертва» та «постраждалий», встановлено співвідношення між ними та з поняттям «потерпілий». Встановлено місце потерпілого в структурі кримінально-правових відносин, а також його значення та роль в складі злочину. Вивчено склади злочинів, в яких правоохоронець виступає потерпілим та проаналізовано особливості потерпілого від цих злочинів. Встановлено коло осіб, посягання на яких зумовлено виконанням працівником правоохоронного органу свого службового обов’язку. З урахуванням сучасного стану розробки проблематики потерпілого в кримінальному праві встановлено закономірності впливу статусу працівника правоохоронного органу на цю ознаку в складі злочину.
Проаналізовано поняття суб’єкта злочину (особи, що вчинила злочин), його ознаки та місце у кримінальному праві України. Також встановлено особливості такого суб’єкта злочину як працівник правоохоронного органу. Виявлено особливості зв’язку статусу особи як працівника правоохоронного органу та ознак окремих злочинів у сфері службової діяльності й злочинів проти правосуддя.
Досліджено поняття покарання, а також особливості його призначення. Визначено види покарань, що передбачені у кримінальному законодавстві України. Встановлено покарання, які умовно можна віднести до спеціальних та які можуть бути застосовані до працівників правоохоронних органів, серед яких ми згадали позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Оцінено проблеми застосування спеціальних видів покарань до особи, засудженої за злочин, вчинений у зв’язку із статусом працівника правоохоронного органу. Сформульовано та запропоновано науково-обґрунтовані рекомендації щодо кримінального законодавства у сфері забезпечення нормальної діяльності правоохоронних органів.
