У дисертації на основі вивчення праць, зарубіжних та українських дослідників, архівних та опублікованих доку-ментів, енциклопедичних і довідкових видань, монографій, підручників і посібників, науково-популярної літератури та інших джерел розкрито стан наукової розробленості теми, досліджено процес створення і розвитку засобів індивіду-ального броньового захисту військовослужбовців Збройних Сил України в 1991–2018 роках.
Проаналізувавши праці за обраною темою, автором встановлено, що до цього часу відсутній комплексний аналіз процесу створення і розвитку засобів індивідуального броне-захисту військовослужбовців Збройних Сил України у 1991–2018 роках. Практично не досліджений цей процес у період проведення антитерористичної операції на Сході України.
Автор розкрив процес створення і розвитку броньових матеріалів, а також основних засобів індивідуального броне-захисту в Україні в 1991–2018 роках. У межах дослідження запропоновано авторську періодизацію процесу розвитку засобів індивідуального бронезахисту, зокрема встановлено два періоди: перший – з 1991 по 2014 роки – до початку АТО; другий – з 2014 по 2018 роки і закінчується завершенням АТО і переходом до операції Об'єднаних сил. У її межах визначено загальний алгоритм процесу розвитку бронежилетів і бронешоломів.
Визначено та проаналізовано фактори, під впливом яких створювалися та розвивалися засоби індивідуального броне-захисту. До них належать: історичний досвід, фінансово-економічні умови та науково-технічний прогрес. Встановлено ступінь впливу кожного з цих факторів на розвиток засобів індивідуального броне-захисту і забезпечення ними підрозділів Збройних Сил України, що брали участь в АТО. Історичний досвід, на думку автора, є базовим у розвитку ЗІБЗ, а науково-технічний прогрес створював наукову основу їх розвитку. Разом вони сприяли створенню і розвитку засобів індивідуального бронезахисту в Україні. Фінансово-економічні умови, що склалися в країні напередодні і в ході АТО, навпаки гальмували цей процес.
Розкрито процес розвитку вітчизняних засобів індивіду-ального броньового захисту в кожному із зазначених періодів. Встановлено, що до 2002 року засоби індивідуального бронезахисту в Україні практично не створювали, а удосконалювали тільки старі, ще радянського виробництва. З 2002 року в Україні започаткували виробництво бронежилетів типу “Корсар”, розробленого ТОВ “НВП “Темп-3000”. Проте, на забезпечення підрозділів Збройних Сил України вони стали надходити лише після початку АТО. В ході АТО були розроблені й освоєні виробництвом сучасні бронежилети “Корсар” різних модифікацій, зокрема “М3см”, “М3мк”, “М3мп” та ін., а також бронешоломи “Каска-1М” типів “F” і “С” та “Тор-Д”. Здійснено порівняння характеристик українського бронешолома “Каска-1М”, російського
“Маска-1Р” і “Полімерного шолома”, а також швейцарського “Кеvlar Н-Shell”. Визначено загальний алгоритм процесу розвитку ЗІБЗ у межах дослідження (за роками). Встановлено, що їх тактико-технічні характеристики не поступалися кращим світовим зразкам.
У дисертації здійснено класифікацію засобів індивіду-ального броньового захисту і на основі їх тактичного призначення запропоновано авторське визначення понять “бронежилет” і “бронешолом”.
З’ясовано значення української промисловості у створенні та розвитку засобів індивідуального броньового захисту і роль безпосередніх науково-випробувальних установ у їх розвитку та вдосконаленні.
Виявлено тенденції розвитку засобів індивідуального броньового захисту у визначених хронологічних межах і сформульовано рекомендації щодо впровадження результатів дослідження в інтересах Збройних Сил України.
