Криніна О. І. Біологічна роль гепарин-зв’язувальної ділянки в структурі гепарин-зв’язувального EGF-подібного фактору росту.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню ролі гепарин-зв’язувального домену у структурі HB EGF людини та його значення для забезпечення біологічної активності ростового фактору, а саме рецепції дифтерійного токсину та утворення комплексів секреторної форми з EGFR і їх подальшої інтерналізації. З використанням повнорозмірної та вкороченої (з делецією гепарин-зв’язувального домену) форм рекомбінантного sHB-EGF показано більш пізню інтерналізацію sHB-EGF, порівняно зі вкороченою формою. Методом вестерн-блот аналізу лізатів клітин А431, стимульованих повнорозмірним чи вкороченим sHB-EGF показано, що відсутність взаємодії sHB-EGF з ГСПГ викликає більш раннє фосфорилювання EGFR, проте воно є менш Було створено генетичні конструкції, що кодують флуоресцентно-мічений proHB-EGF та sHB-EGF дикого типу та з двома типами мутацій: амінокислотними замінами позитивно-заряджених амінокислот на аланін та делецією всієї ділянки. було проведено оцінку зв’язування різними формами sHB-EGF похідного ДТ – субодиниці В (SbB) – методом імуноензимного аналізу та Виявлено, що sHB-EGF з делецією гепарин-зв’язувальної ділянки мало більше значення Кд, порівняно з нормальною чи мутованою формою ростового фактору. На основі клітин MDA MB 231 за допомогою системи CRISPR/Cas9 було створено сублінію з відсутньою експресією HB-EGF. Створені генетичні конструкції, що кодують proHB-EGF з мутаціями і без них, використовувались для трансфекції клітин MDA MB 231HB EGF(-). Вперше було продемонстровано внутрішньоклітинний транспорт рекомбінантого похідного ДТ спільно з proHB EGF з мутованим гепарин-зв’язувальним доменом. Також було виявлено, що асоціація proHB-EGF з ГСПГ на поверхні клітини зменшувала стабільність комплексу з похідним ДТ, ймовірно, через конформаційні перебудови всередині самої молекули ростового фактору. В рамках цієї дисертаційної роботи також було отримано HB-EGF-нейтралізуючі поліклональні антитіла та протестовано їх антипроліферативний ефект на клітини лінії А431.