Стрельчук Л. М. Еколого-біологічні особливості збереження та відтворення полезахисних лісових насаджень Північного Причорномор’я

У дисертаційній роботі вперше узагальнено науково-методичні i практичні результати досліджень еколого-біологічних особливостей збереження та відтворення полезахисних лісових насаджень на території Північного Причорномор’я, що встановлені на прикладі суцільно трансформованих степів Херсонської та частини Миколаївської областей. Отримані результати багаторічних досліджень свідчать про гостру конфліктну міжгалузеву та правову ситуацію щодо полезахисних лісових насаджень, яка вказує на нагальну потребу в глибокому науковому перегляді діючих підходів до польового i степового залісення. Проаналізовані агроекологічні ризики, виявлені на території Херсонської області, показують, що в специфічних умовах рівнинних степів Нижнього Подніпров’я лише в окремих місцевостях зберігають актуальність явища водної ерозії. Саме для боротьби з останніми існує мережа схилово-площинних, байрачних і водорозподільних лісонасаджень. Для більшості земель сільськогосподарського призначення у рівнинних районах області існує небезпека прояву вітро-ерозійних процесів, тому основні лісомеліоративні заходи мають бути спрямовані на захист степового агроландшафту. Тому необхідно створити сучасну мережу полезахисних лісонасаджень. Саме ці питання стосовно агроекологічних закономірностей існування та функціонування цих лісонасаджень слугували об’єктом досліджень, виконаних у межах поданої дисертаційної роботи. За результатами досліджень охарактеризовано місцеву специфіку закономірностей залежності функціональних характеристик та сучасного стану полезахисних лісових насаджень від їх породного складу, конструкції, ґрунтів, аграрних і агротехнічних особливостей польового землекористування. Показано, що наявні полезахисні лісосмуги на території Херсонської області базуються на деревно-чагарникових породах, які досить успішно вегетують в цій місцевості, здатні переносити несприятливі температурні та посушливі умови Південного Степу, а також толерантні до солонкуватості відносно “бідних” ґрунтів. Встановлено, що загальна лісистість Херсонської області забезпечена переважно окремими лісовими насадженнями нелінійного типу (або конфігурації). Так, при рівнях лісистості 13-16 %, які мають Олешківський і Голопристанський райони, частка полеконтурних i полезахисних лісосмуг у цій місцевості не сягає навіть 1% загальної площі. Доведено, що розподіл полезахисних лісонасаджень у розрізі районів області не залежить від рівня потенційної небезпеки вітроерозійних явищ на цих територіях. Результати наукових досліджень за темою дисертаційної роботи показують ситуацію практично повної втрати керованості системою лісового полезахисту, але одночасно свідчать і про нагальну необхідність розробки новітніх теоретичних засад розвитку аграрного виробництва в умовах кліматичної нестабільності за одночасного збереження і відтворення біоландшафтного різноманіття в контексті сталого розвитку регіону.