Бугаєнко О. С. Дифузне випромінювання в небулярних середовищах

Дисертація присвячена розробці та апробації нового підходу до детального методу розрахунку дифузної компоненти іонізуючого випромінювання при розрахунку фотоіонізаційних моделей світіння (ФМС) небулярних середовищ різних типів. У роботі представлено та описано алгоритм розробленого підходу, що базується на винесенні процедури інтегрування потоків іонізуючого випромінювання за межі фотоіонізаційного коду, та застосуванні ітеративного процесу. Розроблений метод апробований на моделях фотоіонізаційного світіння "простих" сферично-симетричних небулярних середовищ з однорідним розподілом густини (Медонських та стандартних планетарних туманностей та зон HII, з пилом та без), та розподілом густини Головатого – Малькова. Проведено аналіз впливу обраного методу розрахунку дифузної компоненти іонізуючого випромінювання шляхом порівняння іонізаційної структури та вихідних емісійних лінійчастих спектрів випромінювання, отриманих у результаті моделювання зі застосуванням наближеного методу Outward Only та детального методу. Сформульовано важливі висновки стосовно виправданості використання наближених методів у середовищах з однорідним та неоднорідним розподілом густини. Також детальний метод розрахунку ДІВ використано для побудови оптимальних моделей ФМС оболонок симбіотичних нових. Показано, що попри неоднорідність НС таких об’єктів, з огляду на їх компактність, застосування наближеного методу розрахунку ДІВ є виправданим. Також у дисертації здійснено розрахунок МФМС детальним методом з використанням результатів хемодинамічних симуляцій як вхідних параметрів для визначення електронних температури та концентрації у зоні супервітру, а також для отримання розподілу вмісту хімічних елементів для різних віків. Побудовано синтетичні емісійні лінійчасті спектри випромінювання з різних позицій апертур, з подальшим їх порівнянням зі спостережуваними даними. Також, на основі цих спектрів протестовано діагностичні методи для визначення вмісту оксигену. У результаті аналізу зроблено ряд важливих висновків з приводу незастосовності популярних діагностичних методів у випадку неоднорідних середовищ.