Сироватка С. С. Кримінальна відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені у співучасті

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0421U100266

Здобувач

Спеціальність

  • 12.00.08 - Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

03-12-2020

Спеціалізована вчена рада

Д 08.727.04

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Анотація

У дисертації вдосконалено теоретичні положення кримінального права у частині кримінальної відповідальності за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені у співучасті і на цій основі напрацьовано пропозиції до КК України. Зокрема, сформовано доповнення ст.29 КК України щодо правил кваліфікації діянь при співучасті зі спеціальним суб’єктом, що стосуються випадків, якщо діяння будь-якого зі співучасників містить ознаки іншого злочину, а також якщо діяння, вчинене спеціальним суб’єктом злочину, являє собою привілейований склад певного злочину. Удосконалено поняття привласнення, під яким доцільно розуміти діяння, що полягає у заволодінні чужим ввіреним майном або таким майном, що перебуває у віданні винної особи, вчинене нею у активній та пасивній формах, а саме за допомогою наступних способів: утримання майна; неправомірна відмова або ухилення від повернення майна; вживання майна за призначенням, але всупереч меті законного власника цього майна; відокремлення та вилучення майна шляхом його переведення у фонди винної особи; обернення майна на свою користь; обернення майна на користь інших осіб (розтрата). Додатково аргументовано позицію, що вбачається доцільним поняття «розтрата», як способу незаконного заволодіння чужим ввіреним майном, виключити із диспозиції ст.191 КК України, оскільки вона є складовою такого, більш широкого за змістом діяння, як «привласнення». Також на сьогодні, є доцільною розробка проекту закону «Про обіг криптовалют в Україні» у якому слід визначити, зокрема, їх поняття та зміст, правову природу, ознаки, види, форми, функції, порядок використання тощо. Удосконалено розуміння «спільності», як ознаки організованої групи.

Файли

Схожі дисертації