Глянько М. В. Індивідуалізація комбінованого лікування хворих на рак прямої кишки: молекулярно-біологічні аспекти

Дисертаційна робота присвячена оцінці підвищення ефективності лікування хворих на рак прямої кишки шляхом застосування індивідуалізованих схем поліхіміотерапії із урахуванням особливостей експресії маркерів, асоційованих із резистентністю до протипухлинних препаратів та ступенем злоякісності пухлин. В роботі показана можливість прогнозування перебігу захворювання у хворих на рак прямої кишки за допомогою оцінки маркерів, що співвідносять з інвазивним потенціалом злоякісно трансформованих клітин - E-кадгерином, та лікарською резистентністю - ERCC1 і TopoII-α. Встановлено достовірність позитивного прогнозу щодо характеру перебігу пухлинного процесу та виживаності пацієнтів за наявності лише Е-кадгерин-позитивних клітин у пухлині, тоді як експресія у ПК Торо ІІα та ERCC1 достовірно погіршує ці показники. В роботі показано високу інформативність певних комбінацій фенотипових маркерів пухлинних клітин, які свідчать про покращення (E-кадгерин+/ERCC1¯, E-кадгерин+/TopoII-α¯) або погіршення прогнозу (E-кадгерин¯/ERCC1+ та E-кадгерин¯/TopoII-α+) перебігу захворювання. Встановлено значимість комплексного врахування статусу експресії Е-кадгерину, Торо ІІα та ERCC1 при формуванні груп підвищеного ризику виникнення прогресії захворювання серед хворих на рак прямої кишки. Крім того, показана доцільність застосування індивідуалізованих платиновмісних схем ПХТ після проведеного радикального хірургічного лікування у хворих на рак прямої кишки із E- кадгерин +/ERCC1–/Topo IIα– фенотипом пухлинних клітин, тоді як за наявності експресії хоч би одного із маркерів медикаментозної резистентності до хіміопрепаратів зростає ймовірність погіршення виживаності хворих.