Білокопитова Н. І. Феномен соціальності в тюркському світі: соціально-філософський аналіз

У дисертації досліджено ґенезу філософського та соціально-гуманітарного осмислення феномена соціальності у тюркському світі, розвиток уявлень про еволюцію тюркського світу як «буття-разом», спів-буття відмінності та множинності. Аргументовано, що феномен тюркської соціальності виступає своєрідною об’єднуючою філософією та ідеологією різних тюркських народностей, які створили самостійні державно-політичні структури і певною мірою залишаються незалежними світовими акторами. Розглянуто соціокультурну трансформацію феномену тюркська соціальність в ідеологічній матриці «Схід – Захід», що задається постмодерним культурним поліцентризмом. Охарактеризовано проблеми самоідентифікації тюркських народів, особливості їхнього геополітичного, людського і культурного самовизначення. Досліджено соціальну структуру суспільств тюркського світу та охарактеризовано специфіку формування її через аналіз політичної, економічної і духовної сфер буття тюркських народів. Виокремлено соціальні якості тюрків, які відображають особливості устрою тюркської державності в умовах сучасного націєгенезу: манасовість і пасіонарність. Визначено, що соціальна система самозбереження та виживання тюркських народів будувалася за схемою: сім’я – рід – плем’я – суспільство – людство. Виявлено принципи і проблеми рівноправної інтеграції тюркських держав у глобальну архітектоніку світу. Підкреслено, що формування та інтеграція в глобальний світ тюркської ідеї відбувається на тлі загального ослаблення традиційних зв’язків між поколіннями, що призводить до втрати спадкоємності поколінь, до моральної деградації сучасних тюркських суспільств. Досліджено специфіку україно-тюркських відносин. Охарактеризовано ідентифікаційні особливостей тюркської та української ментальності, здійснено порівняльний аналіз культури, соціуму та цінностей українського та тюркських суспільств, пов’язаних з економічним та глобалізаційним розвитком і виходом на світову арену держав тюркського ареалу та України. Визначено детермінанти оптимізації україно-тюркського діалогу.