Бойченко В. П. Кримінально-правова охорона суспільної моралі в Україні: антропологічний вимір

Дисертація є першим у вітчизняній науці кримінального права спеціальним комплексним дослідженням антропологічних основ кримінально- правової політики забезпечення безпеки суспільної моралі в сучасній юридичній доктрині та кримінальному законодавстві України. На підставі цього розроблено основні перспективи кримінально-правової охорони суспільної моралі в Україні в умовах транзиції до нового законодавства з урахуванням новітніх змін, пов’язаних із охороною прав дітей. Під кримінально-правовою охороною розуміють заходи по забезпеченню безпеки існуючих суспільних відносин та інтересів та утримання громадян від злочинних посягань шляхом визначення в кримінальному законі шкідливих для особи, суспільства та держави правопорушень та встановлення за їх вчинення кримінальних покарань та інших заходів кримінально-правового впливу. Основною гіпотезою дослідження є констатація можливості використання суб’єктних характеристик діяльності індивіда та толерантності її оцінки у інформаційному суспільстві в якості основи криміналізації діянь проти суспільної моралі. Не тільки суспільна небезпека, але й мережева дозволеність та підтримка індивідуальних девіацій робить можливою визнання діяння суспільно-небезпечним. Отже, матеріальна ознака злочину (небезпека для держави та суспільства) детермінується значущістю недозволених практик для особистості (соціальної групи) та підкріплюється толерантністю до порушення даних норм у референтній групі (субкультурі), чи у соціумі у цілому. В роботі підтримується наукова позиція стосовно того, що удосконалення правових механізмів регулювання суспільних відносин, що виникають у духовній сфері, повинно стати пріоритетним напрямком державної політики (у тому числі і кримінальної політики) в галузі забезпечення моральної і духовної безпеки особистості, суспільства і держави. Здійснення такої політики припускає, зокрема, і вдосконалення існуючої системи і юридичних ознак складів відповідних злочинів, а також розробку нових складів злочинів (з урахуванням специфіки як кримінальної відповідальності, так і духовної сфери життя) і включення відповідних правових норм у чинний КК України. Для досягнення цього в роботі здійснено теоретико-методологічний аналіз наукових досліджень стану використання сучасного антропологічного підходу до кримінально-правових явищ; удосконалено методологію антропологічного дослідження кримінальних правопорушень; визначено методологічні засади дослідження антропологічних алгоритмів і технологій формалізації кримінального права; ідентифіковано природу кримінальних правопорушень проти суспільної моралі та моральності, у яких суспільна мораль є основним безпосереднім або додатковим безпосереднім об’єктом посягання; визначено особливості антропологічних характеристик генези криміналізації діянь проти суспільної моралі та моральності та напрямки її охорони; охарактеризовано злочини та покарання, кримінальні правопорушення проти суспільної моралі як особливу сферу використання антропологічної методології права; розкрито зміст, природу і призначення сучасної кримінально-правової політики в аспекті антропологічного розуміння та моделювання правопорушень проти суспільної моралі; окреслено основні перспективи вдосконалення кримінального законодавства у сфері, що вивчається.