Деркач В. Г. Кримінальна відповідальність за порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї

У дисертації вирішено комплексне наукове завдання, що полягає у визначенні кримінально-правової характеристики елементів і ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332-1 КК України, та встановлення відсутності соціальної обумовленості встановлення кримінальної відповідальності за порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї. Зокрема, вперше на підставі вивчення матеріалів правозастосовної практики, зарубіжного досвіду кримінально-правової охорони державних кордонів, особливо тих країн, частини яких були або є окупованими, доведена доцільність декриміналізації порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї як злочину, передбаченого ст. 332-1 КК України. Доведена доцільність застосування у кримінально-правовій науці методу аналогії у тому випадку, коли дослідження певного нового кримінально-правового явища, поняття чи категорії вимагає досліджувати схожі за змістом уже усталені кримінально-правові норми (ст. 332-1 КК України «Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї» є унікальною, а тому вона досліджувалася у сукупності із нормами кримінальних законів, направлених на охорону державних кордонів вцілому). Удосконалено положення науки кримінального права щодо наперед хибного рішення законодавця у контексті постійних спроб вирішити гострі соціально-економічні проблеми шляхом внесення змін та доповнень до КК України. Розвинуто доктринальне положення про те, що якщо об’єктивні сторони адміністративного і кримінального правопорушення співпадають, то це наділяє правозастосовника надмірними повноваженнями самостійно відносити кожен факт порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї або до адміністративного, або до кримінального правопорушення, оскільки мета заподіяння шкоди інтересам держави є занадто широким поняттям та на практиці стосується в основному перевезення або пронесення продуктів харчування. Дістало подальшого розвитку твердження про те, що якщо у результаті дослідження підстав та принципів криміналізації будь-якого кримінального правопорушення буде з’ясовано, що більшості з них воно не відповідає, тобто не є соціально обумовленою, така стаття кримінального закону підлягає виключенню.