Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням кримінально- правової характеристики посягання на захисника чи представника особи.
У дисертації вперше аргументовано необхідність зміни назви розділу XVIII Особливої частини КК України та запропоновано таку редакцію: «Кримінальні правопорушення проти діяльності, пов’язаної зі здійсненням правосуддя чи правозахисної діяльності».
На основі позитивного зарубіжного досвіду, враховуючи те, що мотив вчинення злочину може бути зумовлений невдоволенням такою законною діяльністю, помстою за таку законну діяльність, а також стосуватися минулої, теперішньої чи майбутньої законної діяльності потерпілого, запропоновано доповнити ч. 1 ст. 398, ч. 2 ст. 398, ч. 3 ст. 398, ч. 1 ст. 400 КК України після слів «пов’язаною з наданням правової допомоги» словами «задля припинення чи зміни характеру такої діяльності або з мотивів помсти».
Вперше здійснено систематизацію положень кримінальних кодексів зарубіжних країн романо-германської правової сім’ї щодо криміналізації посягань на захисника чи представника особи, що показало наявність трьох основних підходів до криміналізації таких діянь, а саме: 1) криміналізація діяння щодо посягання на захисника чи представника особи на рівні окремої статті; 2) криміналізація діяння щодо посягання на захисника чи представника особи в одній статті з іншими учасниками судового процесу (адвоката, прокурора, експерта, перекладача або свідка в ході судового розгляду, з метою змінити хід судового розгляду та ін.); 3) криміналізація діяння щодо посягання на захисника чи представника особи шляхом утворення в якості кваліфікуючої ознаки іншого кримінального правопорушення.
Удосконалено пропозицію щодо зміни назви ст. 400 КК України на «умисне вбивство або замах на вбивство особи, яка здійснює правозахисну діяльність»; підходи щодо визначення видового об’єкту посягань як порядку здійснення правозахисної діяльності особою, яка надає правову допомогу, захищеність особистих, майнових прав і інтересів особи, яка здійснює таку діяльність та її близьких родичів.
Розвиток кримінального законодавства про посягання на захисника чи представника особи у ХХ столітті мав поступальний характер. Оскільки ці норми нерозривно пов’язані з розвитком юридичної професії та становленням інституту адвокатури в цілому, повноцінна кримінальна-правова охорона адвоката та захисника особи отримала розвиток лише на рубежі другого тисячоліття з виникненням зростаючого занепокоєння щодо охорони життя і здоров’я адвоката та представника при виконанні своїх професійних обов’язків. Новітній етап розвитку таких норм в Україні розпочався з розпадом біполярної системи в світі та переходу держави від тоталітарного режиму до демократичного, що призвів до зміни системи цінностей в державі та забезпечив кримінальну-правову охорону захисника особи при виконанні професійних обов’язків.
