Фітьо В. Я. Соціальний вимір феномену розуміння у некласичній пізнавальній парадигмі

Дисертаційна робота присвячена аналізу соціального виміру феномену розуміння. Під соціальним виміром мається на увазі обумовленість нашого розуміння світу різними чинниками, що мають соціальну природу. Це культура, дискурсивні формації, знакові системи, мова, цінності, наративи, політика, мораль, освіта тощо. Розгляд історико-теоретичної генези поняття розуміння привів до висновку, що на зламі XIX-ХХ століть філософське співтовариство починає усвідомлювати неможливість безпосереднього осягнення та пізнання реальності. Тоді ж, разом з становленням некласичної пізнавальної парадигми, розвивається ідея про соціальну обумовленість розуміння та інтерпретації світу. Некласична парадигма філософії стверджує, що пізнання та розуміння завжди опосередковане текстами, знаками, символами і контекстами. Зовнішня реальність не дається людині безпосередньо у своїй об’єктивності, а виключно у смислових конструктах світу, вироблених культурною традицією, наукою та суспільством. В сучасному дискурсі розуміння, факт детермінації останнього культурно-історичним горизонтом є консенсусом та фактично ключовим постулатом філософського тлумачення феномену розуміння. Доведено, що розуміння передбачає не ізоляцію від соціального опосередкування людини і світу, а навпаки, його врахування. Розуміння людиною світу та свого місця в ньому зумовлене соціальними чинниками – культурними традиціями, цінностями, дискурсивними формаціями, наративами, соціальним досвідом, інтерпретативними моделями та схемами, а також мовно-мовленнєвим і символічним комунікативним середовищем.