Єдинак І. В. Порівняльна характеристика кримінальної відповідальності за порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер за законодавством України та Республіки Польща

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0421U103943

Здобувач

Спеціальність

  • 12.00.08 - Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

01-04-2021

Спеціалізована вчена рада

Д 08.727.04

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Анотація

У дисертації здійснене порівняльно-правове дослідження проблем кримінальної відповідальності за порушення таємниці кореспонденції в Україні та РП, підсумком якого стало теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо з’ясування складів злочинів, які забезпечують кримінально-правову охорону таємниці кореспонденції в обох країнах, співставлення їх ознак, виявлення та вирішення проблем кваліфікації відповідних злочинів, а також удосконалення передбачених Кримінальним кодексом України засобів охорони цієї таємниці. Досліджено нормативні акти кримінально-правової охорони таємниці кореспонденції, що діяли на території трьох держав - Австрійської імперії, Російської імперії та Пруського Королівства, оскільки до 1918 року територія Речі Посполитої була між ними поділена, та відповідно, кожна частина Річ Посполитої мала свою правову систему Уточнено поняття безпосереднього об’єкта складу злочину, передбаченого ст. 163 КК України, яким виступає конституційне право людини на таємницю кореспонденції засобами зв’язку (зокрема, листуванням, телефоном, телеграфом) або через комп’ютер. Встановлено, що індивідуальним об’єктом передбаченого § 1 ст. 267 КК РП складу злочину виступає право на таємницю кореспонденції, тоді як індивідуальним об’єктом складів злочинів, передбачених § 3 та 4 ст. 267 КК РП – право на таємницю кореспонденції та інші можливості, які складають право на таємницю передачі інформації. Доведено, що конструкція складу злочину, передбаченого ст. 163 КК України допускає не лише умисну, але й, у випадках порушення таємниці кореспонденції у формі її розголошення, необережну форму вини; натомість, за КК РП усі склади порушення таємниці кореспонденції є лише умисними і характеризуються прямим умислом (§ 1 та 3 ст. 267 КК РП), прямим або евентуальним умислом (§ 4 ст. 267 КК РП). Запропоновано внести зміни та доповнення до КК України: викласти ст. 163 КК України в новій редакції та доповнити КК України ст. 163-1 «Стаття 163-1. Несанкціоноване розголошення таємниці кореспонденції».

Файли

Схожі дисертації