У дисертації розглянуто особливості таксономічної, екоморфічної, трофічної та зоогеографічної структур угруповань стафілінід (Coleoptera, Staphylinidae) у лісових екосистемах гірського масиву Горган. Виявлено 76 видів коротконадкрилих жуків (Coleoptera, Staphylinidae). Найвищий рівень видового багатства притаманний для підродин Staphylininae та Tachyporinae, які представлені відповідно 31 та 15 видами. Установлено, що угруповання стафілінід в умовах аналізованих екосистем відрізняються між собою за видовим складом, проте є рівноцінними у фауністичному розумінні. Найвищий рівень видового багатства притаманний для букових екосистем нижнього лісового поясу гірського масиву Ґорґан — 54 види, а найнижчий для криволісся сосни гірської — 23 види. Уздовж висотного градієнту спостерігаються зміни біотичних та абіотичних умов, що призводить до варіативності в угрупованнях жуків-стафілінід гірського масиву Ґорґан. У межах аналізованих екосистем виявлено п’ять еуконстантних видів: Philonthus decorus, Tasgius (Rayheila) morsitans, Stenus comma, Tachynus rufipes, Atrecus longiceps. Вони характеризуються високим рівнем екологічної валентності і є стійкими до зміни чинників довкілля у різних висотних поясах. Усі екосистеми, за винятком криволісся сосни кедрової європейської, характеризуються наявністю специфічних видів. На основі кореляційного аналізу встановлено ключові чинники просторово-часової диференціації угруповань. У градієнті зниження висоти над рівнем моря спостерігаються чіткі зміни в структурі угруповань стафілінід. Серед еколого-морфологічних груп при зниженні висоти спостерігається зростання свердловинників та криптобіонтів, що пов'язано з ускладненням біотичних умов в екосистемах. Видове багатство угруповань жуків-хижаків при зниженні висоти над рівнем моря (від 1600 м. н. р. м. у субальпійському поясі до 800 м. н. р. м. у нижньому лісовому поясі гірського масиву Ґорґан) зростає у 2,9 раза. У цьому градієнті спостерігається збільшення часток субрецедентних та рецедентних видів, що зростають відповідно в 1,7 та 2 рази. Серед трофічних груп кількість зоофагів збільшується у 3,5 раза, зоосапрофагів – у 4 рази, нематофагів – у 2,5 раза, міцетофагів – у 2 рази. Установлено, що сезонні зміни угруповань залежать від комплексного впливу біотичних та абіотичних факторів довкілля.
