Наукова праця присвячена дослідженню кримінологічної характеристики та розробці заходів запобігання привласненню, розтраті або заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем як корупційним кримінальним правопорушенням.
Визначено кількісні та якісні показники вищеназваних злочинних діянь, а саме: рівень, географію, характер, структуру, динаміку, а також рівень латентності. Крім того, здійснено кримінологічну характеристику осіб, які вчиняють такі діяння, а також досліджено причини та умови, як детермінанти привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Встановлено, що кількість корупційних кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2-5 ст.191 КК України щорічно коливається то в сторону зростання, то в сторону зниження, у межах 500 – 1700 фактів. Однак загалом наявний тренд на збільшення їх кількості. Характеризуючи такий показник як географія злочинності визначено, що факти привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем зустрічаються приблизно рівномірно по всій території України. Констатовано, що для привласнень, розтрат або заволодінь чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є характерною висока латентність, на рівні 70-90%. Тобто виявляється приблизно лише кожен п’ятий випадок.
Здійснено типологію осіб, які вчиняють розглядані злочинні діяння. Так, за ступенем глибини антисуспільної спрямованості службових осіб, які їх вчиняють можна поділити на два типи: «нестійкі» та «злісні».
Доведено, що заходи по запобіганню цьому злочину на загальносоціальному рівні є необхідними елементами соціально-економічної діяльності щодо усунення недоліків в політичній, соціальній, морально-психологічної та духовної сферах суспільства. З’ясовано, що у системі заходів, що здійснюються різними суб’єктами для загальносоціального запобігання привласненню, розтраті або заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, слід особливо виділити наступні: соціально-економічні, політичні, нормативно-правові, психолого-педагогічні, культурно-виховні, організаційні, технічні та кримінологічні заходи.
Констатовано, що на спеціально-кримінологічному рівні для запобігання привласненню, розтраті або заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем доцільно встановити жорсткий контроль держави за всіма джерелами поповнення бюджету, каналами руху і витрачання бюджетних коштів; проводити всі закупівлі товарів, надання послуг за державними замовленнями через відкриті конкурси, забезпечити відкритість у витрачанні бюджетних коштів, суттєво знизити в господарській сфері обсяг дозвільного принципу; забезпечити функціонування контролю над доходами і витратами фізичних і юридичних осіб; удосконалити систему бухгалтерського обліку, аудиту та контролю відповідно до міжнародних зобов’язань.
