Міщук Н. П. Призначення покарання за сукупністю вироків за кримінальним правом України

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в удосконаленні теоретичних положень кримінального права в частині призначення покарань за сукупності вироків та напрацювання науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій з удосконалення законодавства у цій сфері та практики його застосування. Встановлено, що найчастішими причинами вчинення нового кримінального правопорушення, після постановлення вироку за попереднє, є відсутність у засуджених осіб засобів для існування, роботи, слабка мотивація до працевлаштування, низький рівень професійної підготовки, бідність, втрата родинних та інших зв’язків і психологічна неготовність до самостійного розв’язання своїх проблем, у тому числі через недостатній рівень соціальної та психологічної підготовки; ці обставини судами належним чином не враховуються та при призначенні таким особам покарання за сукупністю вироків широко застосовується судова дискреція, на підставі протилежних за своєю суттю висновків суду касаційної інстанції щодо характеристики засуджених, вчинених ними правопорушень та можливості застосування до таких засуджених ст.ст. 69, 75 КК України. Запропоновано значне обмеження судової дискреції в частині неухильного застосування судом касаційної інстанції норм кримінального права та визначення мінімальної межі невідбутої частини покарання за попереднім вироком, яка підлягає обов’язковому складанню з покаранням за новим вироком на рівні 10 %, із виключенням правової можливості пом’якшення таким засудженим покарання за ст.ст. 69 та 75 КК України. Розроблено науково обґрунтовані авторські пропозиції і рекомендації з удосконалення законодавства у сфері призначення покарання за сукупністю вироків, основою яких є пропозиція щодо заборони застосування ст. 75 КК України відносно осіб, які мають не зняту або непогашену судимість.