У результаті дослідження сформульовано низку нових наукових положень, рекомендацій та висновків, зокрема:
уперше:
– здійснено виокремлення функціональних ознак незалежної професійної діяльності, а саме: за своїм змістом є трудовою діяльністю, що передбачає професійну орієнтацію і професійне зростання (розвиток); становить головне джерело активного доходу для особи, яка провадить відповідну діяльність; особа, що провадить незалежну професійну діяльність, є ініціативною, самостійною й незалежною у прийнятті рішень, що стосуються зазначеної діяльності; не опосередковується трудовими відносинами особи, що провадить незалежну професійну діяльність, з набувачами (споживачами, замовниками) результатів такої діяльності; розпочинається з моменту набуття особою необхідної професійної компетентності та її державної реєстрації;
– визначено, що податково-правовий статус осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, залежить від характеру такої діяльності, і може бути класифікований наступним чином: податково-правовий статус осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, що пов’язана з наданням публічних послуг, яка потребує державної реєстрації; податково-правовий статус фізичних осіб – підприємців з ознакою провадження професійної діяльності, не пов’язаної з наданням публічних послуг;
– запропоновано запровадити нові дефініції понять «самозайнята особа» та «незалежна професійна діяльність», класифікувавши самозайнятих осіб наступним чином: самозайняті особи, які провадять незалежну професійну діяльність; самозайняті особи, які провадять іншу діяльність (самозайняті особи, які здійснюють продаж товарів власного виробництва; самозайняті особи, які здійснюють роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках; самозайняті особи, які провадять господарську діяльність з надання послуг, у т. ч. побутових, платникам єдиного податку та/або населенню);
удосконалено:
– наукові підходи до формування засад нормативно-правового регулювання податково-правового статусу фізичних осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, запропоновано розмежувати фізичних осіб – підприємців та самозайнятих осіб, а також здійснити виокремлення досліджуваної категорії платників податків із загальної категорії самозайнятих осіб на підставі ознаки професійного характеру здійснюваної діяльності;
– наукові підходи до визначення актуальних проблем правового регулювання незалежної професійної діяльності в умовах воєнного стану, зокрема, визначено, що найбільш істотними проблемами, зумовленими реаліями воєнного стану, є відсутність гармонізованих норм щодо можливості здійснення незалежної професійної діяльності на тимчасово окупованих територіях України, а також неврегульованість питання оподаткування осіб, які виїхали з України, котрі можуть провадити незалежну професійну діяльність як дистанційно в Україні, так і в інших країнах;
дістали подальшого розвитку:
– наукові погляди на систему платників податків, для яких запропонована спрощена класифікація: юридичні особи та їх відокремлені підрозділи (великі платники податків; інші платники податків); фізичні особи (платники податку з доходу одержаного від – трудових правовідносин за місцем основної роботи; трудових правовідносин не за місцем основної роботи; цивільно-правових відносин, а також самозайняті особи);
– наукові погляди на сутність конституційного обов’язку щодо сплати податків і зборів, зокрема, встановлено, що конституційний обов’язок фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, щодо сплати податків і зборів має конкретний зміст і пов’язаний з юридичним фактом провадження платником податків незалежної професійної діяльності, відтак в умовах сьогодення слід розробляти й реалізовувати державну податкову політику щодо осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у такий спосіб, аби досягнути балансу між цілями наповнення бюджету та стимулювання платника податків до продовження провадження незалежної професійної діяльності
