Бондарєв А. П. Теоретичні засади та методи забезпечення завадостійкості пристроїв фазової синхронізації на етапі проектування

Дисертаційна робота присвячена дослідженню впливу завад на процеси синхро-ні-зації у пристроях фазового автопідстроювання частоти різноманітного призначення, створенню математичних моделей процесу синхронізації за наявності випадкових і де-термінованих збурень та розробці із застосуванням цих моделей ефективних мето-дів підвищення завадостійкості пристроїв синхронізації. Розвинуто теорію випадкових процесів у динамічних системах у напрямку вияв-лен-ня стохастичних біфуркацій. Виявлені та означені якісні особливості статис-тич-ної динаміки пристроїв синхронізації, визначені граничні значення параметрів при-строю і завад, за яких зберігається працездатність пристрою. Здійснений параметричний синтез класичного пристрою автопідстроювання час-тоти за критерієм максимального допуску на відхилення параметрів сигналу і завад від апріорно заданих. Виграш за завадостійкістю та діапазоном стеження становить від декількох відсотків до декількох разів. Показано, що використання запропонованого модифікованого пристрою фазової синхро-ні-зації підвищує завадостійкість приймання радіосигналів зі збереженням динамічних властивостей. На прикладах типо-вих задач радіолокації, супутникової навігації та детектування сигналів з куто-вою мо-дуляцією здійснений вибір параметрів модифікованого пристрою, який забезпечує зни-ження шумового порогу на 8-10 децибел з одночасним розширенням смуги схоплення.