Осипов А. О. Тілесність і символ у духовних практиках

Об'єкт - духовні практики як засоби формуваня і розвитку духовності людини і синтезуючий чинник усіх вимірів людського єства; мета - розкрити роль тілесності і символу в символотворчому процесі, який здійснюється в ході духовної практики; методи - порівняльний, феноменологічний, герменевтики; новизна - розроблено і репрезентовано новий напрям дослідження наукової проблеми духовності крізь призму духовно-практичної діяльності; розроблено концепцію, що розкриває роль функціонального співвідношення тілесності і символу в духовних практиках; уточнено статус тілесності у предметно-практичній і символічній дії; встановлено відмінність символічної діяльності від предметно-практичної; розроблено теоретичну модель структури рівнів антропо-буття; у розвиток діяльнісного підходу до розуміння природи людини доведено, що ядро духовності складає духовна практика; визначено антропологічні чинники трансформації тілесності у духовних практиках; результати - можуть бути використані у подальшій розробці теоретико-методологічних проблем вивчення природи людини й методології соціально-гуманітарного пізнання; у розробці національних програм духовного розвитку особистості; при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів; галузь - філософська антропологія, філософія культури