Об'єкт - темпоральність у системі культури; мета - на основі антропологічної інтерпретації смислових і структурних складових системи культури визначити в ній репрезентації темпоральності і обґрунтувати культурно-антропологічний напрям у дослідженні часу; методи - антропологічної редукції, антропологічної інтерпретації, системний, комплексний аналіз, історико-генетичний метод; новизна - започатковано новий культурно-антропологічній напрям у дослідженні часу, розкритий евристичний потенціал діалогу номіналізму і реалізму як двох основних традицій, виявлена і конкретизована специфічність темпоральних форм у матеріальній культурі, істотно уточнена темпоральна структура культури ХХ століття, визначена специфіка темпоральних форм у духовній культурі на прикладі західних і східних релігій, суттєво конкретизована специфіка історичного часу, його циклічних форм еволюції культури й окремих її напрямів, виявлені специфіка і темпоральні форми модернізму, розкрито значення психоаналітичної методології, виявлені темпоральні аспекти основних понять постмодернізму, поглиблено розуміння темпоральних характеристик масової культури і напрямів її еволюції, розширено значення гендерного підходу для розуміння еволюції культури ХХ ст., обґрунтована необхідність темпорального аспекту дослідження; результати - можуть використовуватися в подальших дослідженнях проблем сучасної культури, в розробці методології культурно-антропологічного пізнання і національних програм розвитку культури та особистості; при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів; у читанні лекцій і проведенні практичних занять у навчальних курсах етики, естетики, культурології, релігієзнавства, філософії. Нові темпоральне висвітлення і трактування явищ матеріальної й духовної культури нададуть можливість використання результатів роботи у викладанні психології, соціології, політології і в інших гуманітарних дисциплінах; галузь - філософська антропологія, філософія культури
