Завацька Н. Є. Психологічні основи соціальної реадаптації особистості зрілого віку

В дисертації представлено новий концептуальний підхід до соціально-психологічного аналізу сутності і проблем соціальної реадаптації особистості зрілого віку. Обґрунтовано, що провідним соціально-психологічним чинником соціальної реадаптації особистості виступає її адаптаційний потенціал. З'ясовано, що критерії зниження адаптаційного потенціалу включають такі показники інтраперсональних складових: неадекватність самооцінки, незбалансованість локусу контролю, підвищену агресивність, фрустраційну напруженість, емоційну нестійкість, перевагу егозахисного типу реакцій на ситуацію фрустрації у поєднанні з екстрапунітивною спрямованістю, дезінтеграцію між потребою в досягненні головних життєвих цінностей та можливістю їх досягнення в реальності, перевагу уникаючої мотивації, наявність акцентуацій або психопатії. Показниками інтерперсональних складових, які знижують адаптаційний потенціал особистості є: недостатність психологічної (емоційної, когнітивної) та інструментальної підтримки, обмежена соціальна мережа підтримки, низький рівень соціальної інтеграції. Показники цих критеріїв дозволили виокремити рівні адаптаційного потенціалу осіб зрілого віку з різним ступенем соціальної адаптації. Розкрито зміст програми соціальної реадаптації, спрямованої на підвищення адаптаційного потенціалу соціально дезадаптованих осіб зрілого віку шляхом спеціальної організації реадаптаційного соціального середовища відповідно до особистісних особливостей реадаптантів. Показано, що соціальна реадаптація осіб зрілого віку є ефективною тоді, коли вона здійснюється системно на рівні первинної реадаптації, базовому рівні та рівні постреадаптації і побудована з урахуванням показників рівнів адаптаційного потенціалу та дотриманням принципів еквівалентності, динамічності, диференційованого прогнозування та перспективності.