Гончарова О. М. Антична риторика як феномен європейської культури

У дисертації досліджено становлення античної риторики як полідискурсивної практики (теоретичний і навчальний дискурс). Особливій ролі усного слова сприяв феномен давньогрецького мультиверсуму - існування єдиної лінгвокультурної спільноти у поліморфних державних утвореннях. Перетворення "аматорського" ситуативного красномовства на професію зафіксоване орієнтовно наприкінці IX - початку VIII ст. до н.е., передумовою чого став перехід до грошового обміну. Щодо персоналізації процесу становлення риторики, то найбільш ранні свідчення стосуються Піфагора. Встановлено, що в елліністичному красномовстві виник жанр екскурсійних лекцій, першим записом яких можуть вважатися "Картини" Філострата-старшого (кінець ІІ ст. н.е. - початок ІІІ ст. н.е.). Висунуто гіпотезу про те, що Діонісія Галікарнаського (І ст. до н.е.) можна вважати засновником фоносемантики, адже він першим описав перцептивні властивості літер грецької абетки як фонем. Обґрунтовано тезу про те, що бесіда - застільна або під час прогулянки - була формою академічного дискурсу античності.