Громов В. Є. Духовність як філософська і соціально-історична проблема.

Об'єкт - феномен духовності. Мета - виявлення сутності феномену духовності і розробка концепції нової світоглядної парадигми. Методи - порівняльно-історичний, аналітичний, діалектичний. У дисертації досліджується феномен духовності з точки зору її буттєвої основи й онтологічної необхідності, а також у контексті історичного розвитку цивілізації, як проблему, яку має вирішувати суспільство, долаючи егоїстичний, репресивний стиль свого антропоцентричного світовідношення. Дисертант розробляє і пропонує нову космо-теоцентричну концепцію світоглядної парадигми як основи можливої перспективи духовної трансформації сучасного споживацького суспільства. В умовах універсалізації людської діяльності і глобальної експансії цівілізаційного перетворення навколишнього природнього середовища свідомий вибір морального спрямування ставлення людини до дійсності і самої себе набуває особливо великого значення. Людина, стверджуючи свій "культурно-історичний проект", реалізує себе в логіці самообґрунтування, взаємодії основи (людської тотальності, сутності) і заснованого /у формах наявного емпіричного існування/. Сфера - навчальний процес.