Молодченкова О. О. Біохімічні механізми захисних реакцій злакових рослин за грибних інфекцій та інших несприятливих умов довкілля

В дисертації наведено теоретичне обгрунтування і нові підходи до вирішення наукової проблеми, пов'язаної зі з'ясуванням біохімічних механізмів розвитку захисної відповіді рослин зернових культур (пшениці, ячменю, кукурудзи) за участю лектинів, ферментів ліпідного обміну, фенілаланінаміакліази, фенольних сполук, окиснювальних та антиоксидантних процесів, сигнальних молекул (пероксиду водню, саліцилової кислоти) на дію біотичних та абіотичних чинників. В результаті дослідження біохімічних процесів, що зумовлюють ступінь стійкості рослин до дії грибних патогенів та несприятливих абіотичних чинників, були виявлені біохімічні закономірності прояву особливостей функціонування і взаємодії захисних реакцій у рослин різних зернових культур при зараженні збудниками фузаріозу, альтернаріозу, гельмінтоспоріозу, в умовах водного дефіциту, гіпертермії та впливу саліцилової кислоти, лектину. У дисертаційній роботі надано результати виділення і порівняльного вивчення біохімічних властивостей складових компонентів біохімічної системи захисту (лектинів, ліпоксигенази) із контрольних, інфікованих і оброблених саліциловою кислотою проростків зернових культур, показана їх роль у формуванні механізмів стійкості злакових рослин до збудників фузаріозу. Виявлено, що одним із механізмів підвищення стійкості рослин зернових культур до збудників фузаріозу під впливом саліцилової кислоти є індукція експресії генів лектину та фенілаланінаміакліази, що призводить до посилення активності цих білків, зростання ендогенного рівня саліцилової кислоти, зміни вмісту оксиду азоту та оптимізація функціонування про-/антиоксидантної системи. На основі проведених досліджень обгрунтована концепція функціонування біохімічних реакцій, їх взаємодії у рослин різних зернових культур як механізму формування захисної відповіді та становлення біохімічних основ стійкості рослин до впливу несприятливих біотичних та абіотичних чинників довкілля, теоретично обгрунтовані та експериментально реалізовані нові біохімічні підходи до оцінки ступеня стійкості генотипів зернових культур до поширених грибних хвороб і несприятливих абіотичних чинників.